83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.11.12 р. Справа № 5006/8/138/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка
до відповідача: Докучаєвського міського відділу головного управління МВС України в Донецькій області, м. Докучаєвськ
про стягнення заборгованості в сумі 6065,80 грн., пені в сумі 938,90 грн., 3 % річних в сумі 184,06 грн., інфляційних в сумі 21,45 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Позднякова І.О. - за довір. від 03.04.2012 № 58-12 «Д»
від відповідача: Дородова Я.М. - за довір. від 02.10.2012 № 10231
У судовому засіданні від 02.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.10.2012 р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Докучаєвського міського відділу головного управління МВС України в Донецькій області, м. Докучаєвськ про стягнення заборгованості в сумі 6065,80 грн., пені в сумі 938,90 грн., 3 % річних в сумі 184,06 грн., інфляційних в сумі 21,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 35 від 13.09.2005 р. з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції за період травень - листопад 2011 р., січень - червень 2012 р., рахунки за активну електричну енергію за період травень - листопад 2011 р., січень - червень 2012 р., правовстановлюючі документи тощо.
Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач надав суду відзив в якому зазначив, що Докучаєвський міський відділ головного управління МВС України в Донецькій області, м. Докучаєвськ є бюджетною організацією, фінансується з державного бюджету України і розрахунки за спожиту електроенергію прямо залежать від відповідного фінансування.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
13.09.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 35 (далі по тексту Договір), відповідно до якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2008 р. та Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).
З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1.2. Договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору в межах 30 кВт приєднаної потужності. Згідно п. 2.2.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків» та № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». В свою чергу, згідно п. 3.1.1. постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору.
Згідно пункту 7 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору, остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі розрахункових засобів обліку. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється «Акт прийняття-передавання товарної продукції. Для проведення остаточного розрахунку Споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії
Цим же пунктом Додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору передбачено, що оплата отриманих рахунків за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію за Договором здійснюються споживачем протягом 5 банківських днів від дня отримання рахунку, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.
З матеріалів справи, а саме банківських виписок наданих позивачем вбачається, що відповідач самостійно здійснює оплату за спожиту електричну енергію.
Факт отримання рахунків на оплату за спожиту електроенергію у вказаний період також підтверджено матеріалами справи - підписом споживача на самих рахунках (відмітка про його отримання).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період.
Посилаючись на перевищення споживачем у лютому - квітні 2012 р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач просить стягнути 6065,80 грн.
Відповідно до розділу 2 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ).
Згідно п. 4.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.
Порядок визначення та узгодження договірних величин електроспоживання викладений сторонами у розділі 5 Договору.
Згідно п. 5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії у наступному році.
Відповідно до додатку „Договірні величини споживання електричної енергії" на 2012 рік, узгодженими величинами електроспоживання на лютий, березень, квітень
2012 р. є 2,86 тис. кВт/год.
Пунктом 4.4 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), передбачено, що Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на спірний період, і іншого відповідачем по справі не доведено.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що договірна величина електроспоживання, яка узгоджена сторонами в установленому порядку у відповідності до приписів чинного законодавства на лютий, березень, квітень 2012 р. є 2,86 тис. кВт/год.
Відповідно до п. 6.14. ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.
Згідно двосторонніх актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий - квітень 2012 р. відповідач фактично спожив у лютому - 5,81 тис. кВт/год, у березні - 10,026 тис. кВт/год, у квітні - 4,505 тис. кВт/год (перевищення договірної величини активної електроенергії складає у лютому: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 5,81 тис. кВт/год мінус кількість договірної величини активної електроенергії 2,86 тис. кВт/год = 2,95 тис. кВт/год; у березні: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 10,026 тис. кВт/год мінус кількість договірної величини активної електроенергії 2,86 тис. кВт/год = 7,166 тис. кВт/год; у квітні: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 4,505 тис. кВт/год мінус кількість договірної величини активної електроенергії 2,86 тис. кВт/год = 1,645 тис. кВт/год).
На виконання умов Договору постачальник виставив відповідачу рахунки на оплату суми вартості перевищення договірної величини електроспоживання за лютий - квітень 2012 р. на суму 6065,80 грн. (лютий 2012 - 2 643,79 грн., березень 2012 р. - 1 884,59 грн., квітень - 1 537,42 грн.), про отримання яких свідчать підписи представника споживача.
Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції, що діяла в спірний період), споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I -IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до п. 6.16. ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
Строк оплати рахунку за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, який встановлений пунктом 7 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору, складає 5 операційних днів з дня їх отримання.
Вказані вище рахунки на момент розгляду справи відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим за ним перед позивачем значиться грошове зобов'язання за перевищення договірних величин електроспоживання за лютий - квітень 2012 р. в сумі 6065,80 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 6065,80 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання за лютий - квітень 2012 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вбачається, рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 38/327позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" до Докучаєвського міського відділу головного управління МВС України в Донецькій області, м. Докучаєвськ про стягнення пені в сумі 899,10 грн., 3 % річних в сумі 174,04 грн., інфляційних в сумі 248,71 грн., задоволено в повному обсязі.
Зазначене судове рішення набрало чинності 11.12.2011р.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факти, встановлені рішеннями господарського суду у справі № 38/327 від 29.11.2011р. мають преюдиціальне значення при вирішенні справи № 5006/8/138/2012.
Рішенням господарського суду у справі № 38/327 від 29.11.2011р. стягнено з відповідача 3 % річних, інфляційних та пені здійснено за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2011 р. на заборгованість, що виникла за договором про постачання електричної енергії № 35 від 13.09.2005 р. за період травень - листопад 2010 р. та січень - липень
2011 р.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Такої позиції дотримується також і Вищий господарський суд України (постанова від 25.10.2010р. у справі № 20/242).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р. в сумі 184,06 грн. та інфляційних нарахувань за період 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р. в сумі 21,45 грн.
Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства, тому в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8 Додатка № 5 до Договору № 2250 від 30.12.2003 р. передбачено нарахування пені за весь час прострочення, у тому числі за день оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 938,90 грн. за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р.
Перевіривши розрахунок щодо нарахування пені, суд дійшов висновку, що порядок нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому сума пені 938,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,
м. Горлівка до Докучаєвського міського відділу головного управління МВС України в Донецькій області, м. Докучаєвськ про стягнення заборгованості в сумі 6065,80 грн., пені в сумі 938,90 грн., 3 % річних в сумі 184,06 грн., інфляційних в сумі 21,45 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Докучаєвс?ького міського відділу голов?ного управління МВС України в? Донецькій області (85740, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності України, 19, ЄДРПОУ 23314847) на користь Публіч?ного акці?онерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за перевищення договірних величин в сумі 6065,80 грн., пеню в сумі 938,90 грн., 3 % річних в сумі 184,06 грн., інфляційні нарахування в сумі 21,45 грн., судовий збір в сумі
1609,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 12.11.2012 р.
Суддя Бокова Ю.В.