ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/11718-2012 13.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
про стягнення 75 109,86 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Марковська В.В.
від відповідача: Чугайнова Т.О.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі-відповідач) про стягнення 69 964,97 грн. боргу, пені у сумі 3 912,27 грн., 84,90 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 1 147,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №25-0071 від 23.06.2000 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.
У судовому засіданні 25.09.2012 р. та 18.10.2012 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 18.10.2012 р. та 01.11.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
01.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про перенесення розгляду справи через неможливість бути присутнім представника у судовому засіданні.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання останніми вимог суду.
07.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пеню у розмірі 2 705,30 грн.
Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
23.06.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій було укладено договір № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; - гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (п.2.2.1. договору)
Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.
Згідно п.п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р.
Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він неодноразово пролонговувався та є чинним на день прийняття рішення по справі.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. встановлено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно п. 3 додатку №4 до договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць.
Відповідно до п. 3.5 додатку №4 до договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.01.2012 р. по 01.05.2012 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 53 674,27 грн., у свою чергу, відповідач за спожиту енергію розраховувався невчасно та частково лише після порушення провадження у справі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
У зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачеві штрафні санкції, а саме: інфляційні у розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пеню у розмірі 2 705,30 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши положення договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.
Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду 01.01.2012 р. по 01.05.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 53 674,27 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.
Разом з тим, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010р. № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію Публічному акціонерному товариству «Київенерго»затверджено Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»тарифи на теплову енергію, яка набрала чинності з 01.01.2011 р. та на підставі якої позивачем здійснено розрахунок суми наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався невчасно, зокрема в частині розрахунки були проведені лише після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачеві штрафні санкції за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідач не надав суду доказів вчасного проведення розрахунку за спожиту в період з 01.01.2012 р. по 01.05.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, проведений з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням облікової ставки Національного банку України, який відповідає вимогам законодавства, а тому обґрунтованою є сума пені в розмірі 2 705,30 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.08.2012 р., а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. за період з 01.02.2012 р. по 01.08.2012 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 41,29 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 590,70 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.
2. Стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 12, код ЄДРПОУ 21507625), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 41 (сорок одну) грн. 29 коп. - інфляційної складової боргу, 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 70 коп. - 3% річних, 2 705 (дві тисячі сімсот п'ять) грн. 30 коп. - пені та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 14.11.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.