номер провадження справи 33/94/12
Запорізької області
13.11.12 Справа № 5009/3989/12
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69063, АДРЕСА_1)
про стягнення суми
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача : Іванчик О.М. -довіреність № 19/27 від 03.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився
Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя заборгованості за договором № 989 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2003 р. в сумі 5933,45 грн., з яких: 5433,66 грн. сума основного боргу, 402,67 грн. сума пені, 92,20 грн. сума 3% річних та 4,92 грн. сума втрат від інфляції.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на підставі договору № 989 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2003 р. Концерн «МТМ»постачає теплову енергію відповідачу на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 з тепловим навантаженням на опалення 0,004879 Гкал/год. За період з січня 2012 р. по квітень 2012 р. (включно), позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5433,66 грн. На оплату поставленої теплової енергії позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки, які останнім сплачені не були. За порушення грошового зобов'язання, на підставі п. 7.2.3 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 402,67 грн., та на підставі ст. 625 ЦК України 92,20 грн. 3% річних і 4,92 грн. втрат від інфляції. Посилаючись на умови Договору, приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3989/12, розгляд якої призначено на 13.11.2012 р.
За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві та відповів на питання суду.
Відповідач -ФОП ОСОБА_1, вимоги суду, викладені в ухвалі від 24.10.2012р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів, не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвала суду про порушення провадження по справі, була направлена на адресу відповідача: 69063, АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (Витяг з ЄДР станом на 13.11.2012 р.). Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.
В судовому засіданні 13.11.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 01.04.2003 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (Енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та ПП ОСОБА_1 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 989 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі -Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.
Згідно із п. 6.1 та п. 6.2 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні), відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
За умовами п. 6.3 Договору Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.
Споживач зобов'язаний до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію (п. 6.5 Договору).
Згідно із п. 7.2.3 Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1,0% належно до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Як встановлено судом, на підставі Договору, позивачем з січня 2012 р. по квітень 2012 р. включно було відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 5433,66 грн.
Факт подачі теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії: від 31.01.2012 р. на суму 1641,14 грн., від 29.02.2012 р. на суму 2089,19грн., від 31.03.2012 р. на суму 1516,79 грн. та від 30.04.2012 р. на суму 186,54 грн., які відповідач, позивачу зворотно не направив, зауважень на акти не надав.
На оплату теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки: від 31.01.2012 р. на суму 1641,14 грн., від 29.02.2012 р. на суму 2089,19грн., від 31.03.2012 р. на суму 1516,79 грн. та від 30.04.2012 р. на суму 186,54 грн., всього на суму 5433,66 грн.
Надсилання зазначених актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків та актів за відповідний період, копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії не здійснив.
19.06.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 146/с від 12.06.2012 р.) з вимогою терміново сплатити заборгованість в сумі 5433,66грн., яка утворилась в період з січня 2012 р. по квітень 2012 р.
Претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 5933,45 грн., з яких: 5433,66грн. сума основного боргу, 402,67 грн. сума пені, 92,20 грн. сума 3% річних та 4,92грн. сума втрат від інфляції стали предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пунктів 6.3 та 6.5 Договору Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. Споживач зобов'язаний до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 5433,66 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.
Всупереч умов п. 6.3 Договору, відповідач для отримання актів та рахунків до позивача не з'явився, у зв'язку з чим, розрахункові документи були направлені на його адресу поштовою кореспонденцією.
Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи поштові реєстри.
Належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідач не повернув Енергопостачальній організації, письмових заперечень до Актів на адресу позивача також не надходило.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором у спірний період в сумі 5433,66 грн.
Доказів сплати боргу в сумі 5433,66 грн. відповідачем суду надано не було.
Поряд з наведеним, в матеріалах справи міститься копія Акту від 20.08.2012 р., в якому зазначено, що система опалення Споживача є єдиною із системою опалення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5433,66 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 5433,66 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 4,92 грн. (нарахованих за березень 2012 р.) та 3% річних в сумі 92,20 грн. (нарахованих за період з 21.02.2012 р. по 15.10.2012 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2.3 Договору сторонами обумовлено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1,0% належно до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії, заявлена правомірно.
Розрахунок пені судом перевірено. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем із урахуванням вимог та обмежень, встановлених ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Вимога про стягнення пені задовольняється у повному обсязі (402,67 грн.).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд зауважує, що відповідачем не було надано належних і допустимих в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів щодо існування обставин, які б могли бути підставою для звільнення від виконання ним його зобов'язань.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69063, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, рахунки у установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 5433 (п'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 66 коп. основного боргу, суму 402 (чотириста дві) грн. 67 коп. пені, суму 92 (дев'яносто дві) грн. 20 коп. 3% річних, суму 4 (чотири) грн. 92 коп. втрат від інфляції та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.11.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко