83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
12.11.12 р. Справа № 36/189пд
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючий суддя Харакоз К.С., судді Фурсова С.М., Величко Н.В.,
при помічнику судді Дубовик А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку
по примусовому виконанню рішення господарського суду по справі:
за позовом Донецької міської ради, м. Донецьк,
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, 2. Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, 3. Головного управління містобудування та архітектури Донецької міської ради, м. Донецьк,
про розірвання договору оренди земельної ділянки, -
За участю:
представника скаржника Войтюка В.В. за довіреністю;
представника скаржника Алексєєва С.О. за довіреністю;
державного виконавця Білика О.В. за посвідченням;
представник стягувача не з'явився;
представники третіх осіб не з'явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2012 року позовні вимоги Донецької міської ради, м. Донецьк, до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, 2. Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено у повному обсязі. Рішення набуло законної сили 22.03.2012 року.
На примусове виконання зазначеного рішення суду по справі №31/189пд 02.04.2012 року було видано наказ про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) за актом приймання-передачі у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням суду повернути Донецькій міській раді в особі її уповноваженого органу земельну ділянку (кадастровий номер №1410136900:00:006:0325), яка була надана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 05.08.2009 року, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.03.2010 року за №041035500045, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано.
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Скаржник посилається на протиправність дій державного виконавця та незаконність вимоги та постанов державного виконавця про накладення штрафів, оскільки боржник був позбавлений можливості самостійно виконати рішення суду через неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Також державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу від 07.08.2012 року у розмірі 680 гривень та від 14.08.2012 року у розмірі 1020 гривень, проте розмір накладених штрафів суперечить ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження». У вимозі зазначено, що на боржником є ФОП ОСОБА_1, проте він має статус фізичної особи-підприємця.
За таких обставин скаржник просив суд визнати дії державного виконавця протиправними, визнати незаконними та скасувати вимогу державного виконавця від 07.08.2012 року та постанови про накладення штрафів від 07.08.2012 року та 14.08.2012 року.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року справу №36/189пд передано на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого справу було передано на розгляд головуючому судді Харакозу К.С.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року було змінено склад судової колегії для розгляду справи №36/189пд, а саме замінено суддю Мальцева М.Ю. на суддю Величко Н.В.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги належним чином.
В судове засідання з'явились представники боржника (скаржника), просили скаргу задовольнити.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Державний виконавець в судове засідання з'явився, проти задоволення скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, вислухавши думку представників скаржника та державного виконавця, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч.1-3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Судом встановлено, що 13.07.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського РУЮ у м. Донецьку відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження №33400906 з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №36/189пд на підставі наказу від 02.04.2012 року, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Даною постановою було встановлено строк для самостійного виконання рішення до 23.07.2012 року.
Актом державного виконавця від 05.08.2012 року при виконанні наказу №36/189пд від 02.04.2012 року в результаті виходу за адресою виконання судового рішення було встановлено, що боржником його виконано самостійно не було.
07.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважної причини у розмірі 680 гривень, а також вимогу самостійно до 13.08.2012 року виконати боржником виконавчий документ.
Актом державного виконавця від 13.08.2012 року при виконанні наказу №36/189пд від 02.04.2012 року в результаті повторного виходу за місцем виконання судового рішення було встановлено, що боржником його виконано самостійно не було.
14.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважної причини у розмірі 1020 гривень.
Відповідно до положень ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надається строк для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
Як вбачається з витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику 13.07.2012 року. Проте докази отримання даної постанови в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, судом встановлено, що боржником не було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, та відповідно йому не було відомо про встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення.
Постанови про накладення штрафів на боржника від 07.08.2012 року та від 14.08.2012 року було винесено державним виконавцем без з'ясування факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Викладене свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу на боржника.
Таким чином, суд вважає, що скарга в частині визнання незаконними постанов державного виконавця про накладення штрафів підлягає задоволенню.
Крім того, 07.08.2012 року державним виконавцем було видано вимогу, якою він вимагав боржника самостійно виконати рішення суду.
Скаржник посилається на незаконність винесеної вимоги, оскільки боржник не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому було обмежено строк на самостійне виконання рішення суду.
В силу ст. 124 Конституції України, ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Проте судом встановлено, що рішення суду боржником не виконано і на даний момент. Доказів поважності причин його невиконання ні суду, ні державному виконавцю боржником надано не було.
До того ж, винесена державним виконавцем вимога не порушує жодного права скаржника. Державним виконавцем висунуто боржнику вимогу про виконання обов'язку, який і так передбачено законом.
Посилання скаржника на незаконність вимоги державного виконавця від 07.08.2012 року через зазначення у ній, що боржником є ФОП ОСОБА_1, також не береться судом до уваги, оскільки дані про боржника, вказані державним виконавцем є достатніми для ідентифікації особи боржника.
Згідно з п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку по примусовому виконанню рішення господарського суду від 20.02.2012 року по справі 36/189пд підлягає частковому задоволенню, а саме постанови про накладення штрафів від 07.08.2012 року та 14.08.2012 року суд визнає недійсними. Скарга в частині визнання вимоги державного виконавця від 07.08.2012 року недійсною підлягає відхиленню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку по примусовому виконанню рішення господарського суду від 20 лютого 2012 року по справі 36/189пд - задовольнити частково.
Визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Білика Олександра Володимировича від 07 серпня 2012 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 гривень на боржника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, винесену при примусовому виконанні наказу господарського суду Донецької області по справі №36/189пд, виданого 02 квітня 2012 року.
Визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Білика Олександра Володимировича від 14 серпня 2012 року про накладення штрафу у розмірі 1020,00 гривень на боржника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, винесену при примусовому виконанні наказу господарського суду Донецької області по справі №36/189пд, виданого 02 квітня 2012 року.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя Харакоз К.С.
Суддя Фурсова С.М.
Суддя Величко Н.В.