83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.11.12 р. Справа № 22/29пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Чергинець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак», м. Луганськ
про визнання договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р. недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак», м. Луганськ, про визнання договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р. недійсним.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, сторонами за оскражуваною угодою було здійснено всі дії спрямовані на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків, необхідних для вчинення правочину, договір фактично виконувався сторонами, тобто його умови фактично схвалені позивачем; статут ТОВ «Спецуніпак» не містить обмежень щодо підписання Директором Товариства договорів на певну суму.
Що стосується викладеного в резолютивній частині відзиву клопотання про визначення підсудності даної справи господарському суду Донецької області, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак», м. Луганськ про визнання договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р. недійсним. За змістом договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р. судом було встановлено, що стороною, яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме оплатити поставлений товар є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», тобто позивач, місцезнаходженням якого є м. Донецьк.
Таким чином позовна заява була прийнята до розгляду з урахуванням ст. 15 ГПК України.
Провадження у справі № 22/29пд на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинялося, у зв'язку з оскарженням в апеляційному та касаційному порядку судових актів щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 26.10.2012 р. провадження у справі № 22/29пд поновлено, судове засідання призначене на 07.11.2012 р.
Згідно вказаної ухвали господарський суд зобов'язав позивача представити документи та вчинити дії, необхідні для повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору, а саме: представити оригінали документів та інших доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі оригінал договору № 635 (купівлі-продажу на умовах оплати з розстроченням платежу) від 09.10.2008р.; надати письмові пояснення директора ТОВ «ТС «Обжора» - Бурун Є.П стосовно підписання договору купівлі-продажу на умовах оплати з розстроченням платежу) № 635 від 09.10.2008 р.; надати письмові пояснення та документи стосовно замовлення/виготовлення/використання факсимільного відтворення підпису генерального директора Товариства Бурун Є.П.
Представник позивача, незважаючи на належне повідомлення про час та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів та доказів не надав.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
09.10.2008 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» (Продавець), підписано договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар та умовах та в порядку, визначених в цьому Договорі, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Позивач, вважаючи даний правочин недійсним з підстав передбачених ст.ст. 215, 230 ЦК України звернувся до господарського суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази та викладені сторонами доводи, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підстави для визнання правочину недійсним унормовані статтею 215 ЦК України, за приписами якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Розглядаючи питання про визнання угод недійсними, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р. позивач посилається на вчинення підпису від імені ТОВ «ТС Обжора» на договорі шляхом факсимільного відтворення підпису генерального директора товариства Бурун Є.П. невідомою особою без згоди директора. При цьому, як вказує позивач, письмової згоди між сторонами щодо застосування факсимільного відтворення підпису генерального директора ТОВ «ТС Обжора» Бурун Є.П. за допомогою засобів механічного або іншого копіювання у будь-яких договорах не існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно положень ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу на умовах оплати х відстрочкою платежу № 635 від 09.10.2008 р., укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами та скріплено печатками Товариств.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.ст.4-3, 33 ГПК України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України саме на позивачеві лежить обов'язок довести обставини щодо наявності підстав, з яким норми чинного законодавства пов'язують можливість визнання оспорюваного правочину недійсним.
До матеріалів справи додана копія спірного договору поставки, з підписом директора ТОВ «ТС Обжора», що скріплена печаткою підприємства, з якої суд не може встановити чи зроблена вона особисто, чи за допомогою факсимільного відтворення підпису.
Ініціювання питання стосовно призначення у справі почеркознавчої експертизи за власною ініціативо суду не уявляється можливим, з огляду положення п. 2 Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. Вимоги даного пункту передбачають обов'язок органу, який призначив експертизу, надати експертній установі (експерту) вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Оригіналу договору поставки позивачем, незважаючи на неодноразові вимоги суду, до матеріалів справи не надано. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» Бурун Є.П. на виклик суду не з'явилася, витребуваних судом документів не надав.
Так само не надано суду й доказів замовлення/виготовлення/використання факсимільного відтворення підпису генерального директора Товариства Бурун Є.П.
Господарський суд приймає до уваги, що підпис директора ТОВ «ТС Обжора» на спірному договорі скріплений печаткою товариства. У відповідності до п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 11.01.1991 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення керівництва відповідача до правоохоронних органів з заявою про викрадення печаток Товариства, або доказів притягнення посадових осіб Товариства до дисциплінарної (кримінальної) відповідальності з приводу незаконного використання печаток Товариства.
Тобто будь-яких доказів, які б підтверджували доводи позивача, що договір не був підписаний директором ТОВ «ТС Обжора» до матеріалів справи не надано.
Одночасно, господарський суд враховує, що попри тверджень позивача, що договір підписаний невідомою особою, останній на протязі тривалого часу виконувався з боку обох сторін, про що свідчать долучені до матеріалів справи документи первинної бухгалтерської звітності.
Що стосується доводів позивача в частині навмисного введення його відповідачем в оману щодо обставин, які мають істотне значення господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Приписи аб. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України визначають, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суду не надано доказів того, що спірний договір зі сторони покупця - позивача у справі, був підписаний під впливом обману, насильства, в результаті зловмисної домовленості представників сторін, під впливом тяжкої обставини -якщо мали місце обман чи насильство.
Позивач був вільним у виборі контрагента при укладанні договору поставки. Сторони самостійно зазначили у спірному договору, що повноваження директорів підтверджується Статутами підприємств. Відтак, оскільки, за твердженням позивача, відповідач не надав доказів своїх повноважень, а саме протоколу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» про надання дозволу Директору на підписання оспорюваного правочину, то позивач мав право не укладати спірний договір або витребувати відповідні документи у контрагента. При укладанні договору позивач діяв вільно та усвідомлював наслідки своїх дій, мав час та можливість відмовитися від підписання спірного договору. Між тим, доказів вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на встановлення даних обставин, суду не представлено. Відтак доводи позивача про ненадання відповідачем доказів своїх повноважень є недоведеними та необґрунтованими. Крім того, господарський суд приймає до уваги, що за змістом п. 12 статуту ТОВ «Спецуніпак» Директор Товариства, як виконавчий орган, не обмежений у вчиненні правочинів на певну суму.
Таким чином, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 ГПК України не доведено наявності підстав для визнання спірного договору недійсним (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення сторін).
З огляду на наведене в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 12.11.2012 р.
Суддя Морщагіна Н.С.