"13" листопада 2012 р. Справа № 10/5026/498/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Коробенка Г.П.
Куровського С.В.
За участю : представника ПАТ "Кредитпромбанк" -Брайка С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Кредитпромбанк"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2012 р. по справі № 10/5026/498/2012 за позовом ПАТ"Кредитпромбанк" до фізичної особи-підприємця Довгаля Д.П., ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" про визнання договору недійсним, -
Позивач - ПАТ "Кредитпромбанк" в березні 2012 р. звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом фізичної особи-підприємця Довгаля Д.П. та ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу від 03.02.2010 р., що укладений між відповідачами, посилаючись на те, що даним договором порушуються права Банка як іпотекадержателя майна ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика".
Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.05.2012 р. по справі № 10/5026/498/2012 /суддя Шумко В.В./ в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. по справі №10/5026/498/2012 /судді : Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В./ рішення господарського Черкаської області від 10.05.2012 р. залишено без змін, апеляційна скарга позивача без задоволення.
В касаційній скарзі ПАТ "Кредитпромбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2012 р., посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Кредитпромбанк", який просив касаційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" 31.01.2008 р. укладено кредитний договір №49.8.2/02/2008-КЛТ, яким Банком надано позичальнику кредит на інвестиційні цілі в сумі 3 300 000,00 дол. США, строком дії -до повного погашення кредиту, процентів за користування ним, комісії, та у разі виникнення - пені; до даного договору укладено вісім додаткових угод (т.1, а.с.15-32).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між сторонами 31.01.2008 р. укладено іпотечний договір №49.12/02/І 77/08, відповідно до умов якого, ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" передає ПАТ "Кредитпромбанк" в іпотеку майно -об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою : Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Окружна, буд.4. Сторони погодили, відповідно до п.1.4 даного договору, що заставна вартість майна складає 3 440 000,00 грн.
Також між сторонами 24.04.2008 р. між ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" та ПАТ "Кредитпромбанк", для забезпечення належного виконання умов кредитного договору від 31.01.2008 р. укладено договір застави №49.12/02/3/309/08, відповідно до умов якого ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" передав в заставу Банку майно, а саме: обладнання -лінія перемотки, порізки та упаковки туалетного паперу "Реrini-CB" 1986 року випуску, інв. №1040048.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2009 р. порушено провадження по справі № Б18/188-09 про банкрутство ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика", а постановою господарського суду Київської області від 20.10.2009 р. ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Борейко О.М.
Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 18.10.2011 р. по справі № Б18/188-09/22/3 ПАТ "Кредитпромбанк" є кредитором ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" на суму вимог 16 810 305,97 грн.
Під час ліквідаційної процедури по справі № Б18/188-09/22/3, між ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" в особі ліквідатора Борейко О.М. та ФОП Довгалем Д.П. 03.02.2010 р. укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходяться за адресою : Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Окружна, буд.4.
Як вбачається із матеріалів справи, після отримання коштів 01.02.2010 р. у зв'язку із продажем комплексу - об'єкту нерухомості, на виконання вимог ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" 22.02.2008 р. було перераховано заставному кредитору - ПАТ "Кредитпромбанк" грошові кошти в сумі 807 120,00 грн. (т.1, а.с.96).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання даного договору купівлі-продажу від 03.02.2010 р. недійсним, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства, договір підписаний уповноваженими особами, ПАТ "Кредитпромбанк" не було доведено суду порушення своїх прав та інтересів, у зв'язку із укладенням даного договору, та крім того, позивач не є стороною спірного договору, а отже, підстав для визнання договору купівлі-продажу від 03.02.2010 р. недійсним, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України, не має.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 256 ГК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3, 4, 5 спірного договору від 03.02.2010 р. сторони погодили, такі істотні умови як предмет, порядок розрахунків, ціна товару, порядок передачі майна, права та обов'язки сторін.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що сторонами спірного договору купівлі-продажу комплексу від 03.02.2010 р. погоджені всі істотні умови, зокрема, предмет договору, ціна, термін дії договору.
Пунктом 2 спірного договору сторони погодили, що продаж відчужуваного майна здійснено сторонами 653520,00 грн.
Як вбачається із складеного звіту оцінки ринкової вартості майна від 20.10.2009 р. ринкова вартість майна -комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Окружна, буд.4, складає 672 600,00 грн. (т.1, а.с.95)
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №25206758 від 02.02.2010 р., виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" загальна балансова вартість майна, що відчужена за спірним договором від 03.02.2010 р., склала 350100,00 грн. (п.3 спірного договору).
Таким чином, посилання ПАТ "Кредитпромбанк" на те, що предмет договору - нерухоме майно було продано за ціною, яка є нижчою від ринкової, є необгрунтованим.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Спірний договір купівлі-продажу від 03.02.2010 р. укладено між приватними підприємствами, а ліквідатором ПАТ "Кредитпромбанк"не надано суду доказів існування ціни на спірний об'єкт, яка мала встановлюватись або регулюватись уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Таким чином, сторони правочину мали право встановити ціну за власною домовленістю.
Оплата ФОП Довгалем Д.П. вартості придбаного майна за вищевказаним договором від 03.02.2010 р., підтверджується платіжним дорученням від 05.02.2010 р. №71 (т.1, а.с.97).
Таким чином, договір від 03.02.2010 р. не є фіктивним, укладений з наміром дійсно створити для сторін правові наслідки, так як виконаний сторонами належним чином в повному обсязі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, у якій визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною другою статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Спірний договір купівлі-продажу підписано ФОП Довгаль -особисто та з боку ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" -ліквідатором Борєйко О.М., до якого, відповідно до ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перейшли повноваження керівника боржника.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 03.02.2010 р. засвідчено фірмовими печатками ФОП Довгаля та ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика" (т.1, а.с.94).
Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.ст.209-210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Спірний договір був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Черкаського нотаріального міського нотаріально округу Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2785.
Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій, кредитору по справі про банкрутство ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика"- ПАТ "Кредитпромбанк" після продажу майна за спірним правочином від 03.02.2010 р. було перераховано кошти в сумі 807 120,00 грн., як кредитору першої черги задоволення вимог кредиторів ТОВ "Рокитнянська паперова фабрика"(т.1, а.с.96).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в обґрунтування своїх вимог не надано суду належних доказів визнання укладеного договору купівлі-продажу від 03.02.2010 р. недійсним.
Крім того, оскільки, позивач не є учасником спірного договору купівлі-продажу комплексу, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору купівлі-продажу комплексу від 03.02.2010 р. недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.
Способи захисту цивільних прав визначені ст.16 ЦК України. До них відносяться : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, прийшли до обґрунтованого висновку, що позивачем не надано достатніх, достовірних та належних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2010 р., крім того, позивач не є стороною спірного правочину і що позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2012 р. постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ПАТ "Кредитпромбанк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2012 р. по справі № 10/5026/498/2012 залишити без змін.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Коробенко Г.П.
Куровський С.В.