"15" листопада 2012 р. Справа № 19/48/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Бершадське лісове господарство"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р.
у справі господарського суду№19/48/2012/5003 Вінницької області
за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень"
додержавного підприємства "Бершадське лісове господарство"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 25 910,00грн. пр. Шуба Я.С. -дов. №68 від 01.01.12р. не з'явився
У червні 2012 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до державного підприємства "Бершадське лісове господарство" про стягнення з відповідача на користь позивача 25 910,00грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній №40831653 коду та назву вантажоодержувача.
Позовні вимоги були вмотивовані залізничною накладною №40831653, актом загальної форми №301 від 03.01.2012р. та ст.ст.118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.07.2012р. (суддя Яремчук Ю.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. (судді Юрчук М.І., Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 20 728,00грн. та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що важке фінансове становище відповідача у справі документально підтверджено, а тому є можливим застосування до правовідносин п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України і зменшили розмір штрафу до 20 728,00грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Бершадське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафу до розумного розміру.
Заслухавши присутнього представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 28.12.2011р. зі станції відправлення Генрихівка Одеської залізниці ДП "Бершадське лісове господарство" здійснено відправлення вагону №67895821 по накладної №40831653, вантаж - "Пиловочник всяких пород дерева", на станцію Жовті Води 2 Придніпровської залізниці на адресу одержувача ПП "Бриг" код 6841. Провізна плата за вагон становить 5 182,00грн.
На станцію призначення Жовті Води 2 вантаж прибув 03.01.2012р. По прибуттю вагону на станцію призначення було з'ясовано, що зазначений в накладній одержувач по станції Жовті Води 2 відсутній, про що станцією Жовті Води 2 на станцію відправлення о 15:15 год. було дано телеграму №1 від 03.01.2012р. Із станції Генрихівка на станцію Жовті Води 2 о 16:20 год. надійшла телеграма №1 від 03.01.2012р., в якій було зазначено, що одержувачем вантажу по накладній №40831653 є "Жовтоводська виправна колонія №26", код одержувача 4193. Факт неправильного зазначення коду одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми ГУ-23 №301 від 03.01.2012р.
Судами також встанвовлено, що із листа вих.№7 від 03.12.2012р. ДП "Бершадське лісове господарство" підтвердило факт невірного найменування одержувача та його коду в накладній №40831653.
Згідно із ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно із розділом 4 "Правила оформлення перевізних документів" відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу "Одержувач" та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код.
Таким чином, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.
Відправник зобов'язання належним чином не виконав.
Відповідно до ст.908 ЦК України, ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.
Згідно із ст.908 ЦК України, ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми.
Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним коду та найменування одержувача.
Згідно із п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, а саме у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 5 182,00грн. х 5 = 25 910,00 грн.
При цьому, судами встановлено, що відповідно до клопотання б/н від 13.07.2012р. відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 1 000,00грн., посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства відповідача та на те, що залізниця не понесла ніяких збитків. Викладені у клопотанні доводи відповідач підтвердив, зокрема, наданою до матеріалів справи довідкою вих. №311 від 13.07.2012р.
Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу визнано судами обґрунтованим та задоволено частково, оскільки згідно ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Правовий аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати, а тому судами правомірно взято до уваги важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено та з врахуванням приписів п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, зменшили розмір штрафу до 20 728,00грн.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати докази по справі та зменшувати розмір штрафу.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Бершадське лісове господарство", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Бершадське лісове господарство" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. у справі №19/48/2012/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська