"15" листопада 2012 р. Справа № 7/2-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіДерепи В.І.,
суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі), Палія В.В.
розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12
у справі№ 7/2-10
господарського судуВінницької області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доПриватного підприємства "Будматеріали"
простягнення суми
на діїСтароміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
за участю представників від:
позивачаМацегорін А.О. (дов. від 26.12.11)
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.07.12 (суддя
Банасько О.О.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12 (колегія суддів у складі: головуючого-судді
Грязнова В.В., суддів: Савченко Г.І., Мельник О.В.), задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Вінницької області від 29.03.12 у справі №7/2-10.
Не погодившись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити. Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено, якими видами діяльності займалося Товариство, не витребувано статут та довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в яких зазначаються основні види діяльності юридичної особи. Скаржник звертає увагу, що судом не перевірено, чи мав право відповідач на отримання компенсації різниці у тарифах на теплову енергію.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 11.03.10 у справі №7/2-10 частково задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача. Відповідно до зазначеного рішення, на користь Дочірньої компанії з Товариства підлягає стягненню 269119,73 грн. основного боргу, 28158,03 грн. пені, 23016,34 грн. інфляційних втрат, 7119,66 грн. -3% річних та 3510,13 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення 29.03.10 видано наказ №7/2-10.
10.07.12 відповідач звернувся до господарського суду Вінницької області із заявою про визнання наказу від 29.03.10 у справі №7/2-10 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 269119,73 грн. заборгованості по розрахунках, 28158,03 грн. пені, 23 016,34 грн. інфляційних втрат та 7119,66 грн. -3% річних.
Відповідачем до заяви, зокрема, додано довідку Департаменту міського господарства Вінницької міської ради від 03.07.12 на підтвердження вироблення, постачання і транспортування Товариством протягом 01.01.97 -01.05.09 теплової енергії для населення, бюджетних організацій та інших споживачів м. Вінниці, а також докази створення у Товаристві комісії, яка на засіданнях 11.11.11 вирішила списати несплачену заборгованість перед Дочірньою компанією за спожитий природний газ згідно договору №06/08-1699-ТЕ-1В від 29.09.08 в сумі 269119,73 грн., яка утворилася у період з жовтня 2008р. по квітень 2009р. та заборгованість по сплаті пені, 3% річних, інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість за період з 28.06.09 по 28.12.09, з 11.11.08 по 28.12.09 та за період листопад 2008р. -листопад 2009 року відповідно, згідно рішення суду у даній справі в загальній сумі 327413,76 грн., з яких: пеня складає 28158,03 грн., інфляційні втрати - 23016,34 грн. та 7119,66 грн. -3% річних, що підтверджується протоколами №1 та №2 від 11.11.11.
Судами задоволено заяву відповідача та визнано наказ таким, що не підлягає виконанню, з посиланням на те, що на відповідача та заборгованість, яку стягнуто наказом в даній справі, поширюється дія Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно за змістом ст.117 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо наказ видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Відповідно до ст.ст.2.1.1, 2.2 цього Закону, підлягають списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Предметом позовних вимог в даній справі було стягнення з відповідача заборгованості в сумі 327 430,16 грн. за поставлений протягом жовтня 2008р. - квітня 2009р. природний газ.
Судами встановлено, що отриманий Товариством природний газ використовувався останнім для потреб котельні та виробництва теплової енергії, що підтверджується розподілами природного газу використаного боржником, актами подачі-прийому та реалізації газу, актами приймання-передачі природного газу, рахунками-фактурами на оплату поставленої теплової енергії, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зафіксовано надання теплової енергії боржником МКП "ЖЕК №5"та ПП "Житловик Люкс", довідкою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"від 11.05.12 №05/1-08-1383, довідками Департаменту міського господарства Вінницької міської ради від 01.12.11 №18-00-006-24374, від 03.07.12 №18-00-006-23814.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що сфера дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі.
Постановою Кабінету міністрів України від 08.08.11 №894 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", який визначає процедуру списання заборгованості за природний газ, у тому числі і заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій.
Згідно з ч.2 п.1 цього Порядку, його дія поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України"та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також Державне акціонерне товариство "Чорно морнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок".
Відповідно умов п.6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Як встановлено судами, Товариство на підставі, в порядку та у спосіб, визначений Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постановою Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", утворило відповідну комісію, яка відповідно до протоколів №1 та №2 від 11.11.11 вирішила списати несплачену заборгованість перед ДчК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ, яка підлягає стягненню згідно рішення у даній справі на загальну суму 327413,76 грн., з яких: пеня складає 28158,03 грн., інфляційні втрати - 23016,34 грн. та 7119,66 грн. -3 % річних. Зазначені протоколи комісії затверджені головою комісії (головою правління відповідача) та підписані ним 11.11.11.
За таких обставин, суди вірно визначилися, що заборгованість, яка стягнута наказом в даній справі, є списаною. При цьому, колегія судів відхиляє доводи позивача, щодо непідпадіння відповідача під суб'єктний склад учасників процедури списання заборгованості, передбаченої зазначеним вище Законом, з огляду на відсутність у останнього ліцензії на господарську діяльність, обов'язковість отримання якої передбачена Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", оскільки Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанова Кабінету міністрів України від 08.08.11 №894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" не ставлять право господарюючого суб'єкта на списання заборгованості в залежність від наявності у нього ліцензії на діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії та права на отримання компенсації різниці у тарифах на теплову енергію.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.12 у справі №7/2-10 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
В. Палій