"13" листопада 2012 р. Справа № Б19/311-08/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.09.2012
у справі господарського суду№ Б19/311-08/13 Київської області
за заявоюНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доВідкритого акціонерного товариства "Васильківський шкірзавод"
про банкрутство,
ліквідаторарбітражний керуючий Швачка С.В.,
за участю представників сторін:
ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України -Літовченко І.В. (дов. від 08.06.2012),
ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" -Жукова Л.А. (дов. від 19.03.2012),
встановив:
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2012 (суддя Наріжний С.Ю.) скасовано арешт, накладений на майно ВАТ "Васильківський шкірзавод" на підставі постанови від 13.10.2011, яку було винесено слідчим СВ ПМ ДПІ в Обухівському районі старшим лейтенантом податкової інспекції Касяненко В.О. у кримінальній справі № 08-4489. Зобов'язано Київську обласну філію Державного підприємства "Інформаційний центр Міністерства юстиції України" внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційні записи про виключення запису публічного обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 11845356 від 15.11.2011, внесеного на підставі постанови про накладення арешту на майно, б/н, 13.10.2011 слідчого СВ ПМ ДПІ в Обухівському районі Касяненко В.О., стосовно майна ВАТ "Васильківський шкірзавод".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. -головуючий, Гарник Л.Л., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду Київської області від 13.08.2012 залишено без змін.
В касаційній скарзі Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністра юстиції України в особі Київської обласної філії просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 11.09.2012 та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2012 в частині зобов'язання Держінформюсту в особі Київської обласної філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, справу передати на новий розгляд. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 37, 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Отже, господарський суд компетентний скасувати арешти на майно боржника чи інші обтяження його майна, накладені іншими органами у випадку введення ліквідаційної процедури боржника та включення майна боржника до складу ліквідаційної маси в ході провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог статті 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.
Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Київської області від 22.08.2011 припинено процедуру розпорядження майном ВАТ "Васильківський шкірзавод", визнано ВАТ "Васильківський шкірзавод" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Швачку С.В.
Від ліквідатора боржника до господарського суду надійшла заява (з урахуванням уточнення) про скасування арешту, накладеного на майно боржника, на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ в Обухівському районі Касяненко В.О. від 13.10.2011 у кримінальній справі № 08-4489 та зобов'язання Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Дана заява мотивована тим, що перебування майна, яке входить до ліквідаційної маси банкрута, в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унеможливлює реалізацію майна банкрута для погашення заборгованості перед кредиторами, а тому на підставі п.п.6 п.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" ліквідатор просив скасувати вищезазначені записи.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Частинами 2, 3 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, а адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Пунктом 5 статті 19 зазначеного Закону визначено, що підставами для здійснення державної реєстрації обтяжень є: встановлена законом заборона користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішення судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Натомість, реєстраторами Реєстру, згідно наказу Міністерства юстиції України "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Згідно пункту 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованим в Мін'юсті 10.06.99 за № 364/3657, реєстраторами Реєстру заборон є:
•державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
•державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Відповідно до пункту 2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається, зокрема судами (крім третейських судів).
При цьому, процесуальний закон не надає суду права на складання такої заяви, процесуальними документами господарського суду є рішення, ухвали та постанови, які є в свою чергу обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України господарські суди не вправі діяти з виходом поза межами наданих їм повноважень, зокрема, шляхом подання заяв до відповідних державних органів, а тільки шляхом прийняття судових рішень (ухвал).
Відповідно до статті 8 Конституції України -Конституція України має найвищу юридичну силу. Ст. 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, посадові особи держателя реєстру обтяжень вправі, керуючись зазначеними нормами Конституції України, виконати рішення (ухвалу суду про скасування обтяжень) у добровільному порядку, не доводячи справи до порушення виконавчого провадження.
Доводи скаржника про порушення його прав шляхом винесення зазначеної постанови колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують законності висновків апеляційного суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті при повному дослідженні всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а також вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правові підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі № Б19/311-08/13 залишити без змін.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Погребняк В.Я.
Хандурін М.І.