Постанова від 13.11.2012 по справі 9/1б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 9/1б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012

у справі господарського суду№ 9/1б Луганської області

за заявоюВідкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго" в особі філії Сергієвські електричні мережі

доВідкритого акціонерного товариства "Іллічівський рудоремонтний завод"

про визнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Нестеренко О.А.,

за участю представників сторін:

Генеральної прокуратури України -Баклан Н.Ю. (посв. № 008813),

встановив:

У провадженні господарського суду Луганської області знаходилася справа № 9/1б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Іллічівський рудоремонтний завод".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.07.2002 введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше.

Постановою господарського суду Луганської області від 14.06.2012 (суддя Ковалінас М.Ю.) припинено процедуру санації боржника, припинено повноваження арбітражного керуючого Богомазова П.С. в якості керуючого санацією у даній справі, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012 (судді: Мартюхіна Н.О. -головуючий, Геза Т.Д., Ушенко Л.В.) постанову господарського суду луганської області від 14.06.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі перший заступник прокурора Луганської області просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 14.06.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012, прийняти нове рішення, яким зупинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 4-7, 43 ГПК України та неправильне тлумачення вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з незадовільного стану виконання плану санації, неспроможності боржника відновити свою платоспроможність в ході процедури санації, відсутності бажаючих взяти участь у санації боржника, а також відсутності можливості для повного задоволення вимог всіх кредиторів.

Апеляційний господарський суд, залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, зазначив, що основними у застосуванні до вказаних правовідносин є положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким не визначено підстав для відхилення клопотання комітету кредиторів про введення процедури ліквідації боржника, а лише врегульовано питання щодо застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області є власником пакету акцій боржника -ВАТ "Іллічівський рудоремонтний завод", який складає 99,67% від статутного капіталу товариства.

26.12.2001 набув чинності Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким запроваджено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ст. 2 вказаного Закону під примусової реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна на інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Отже, вказаним Законом встановлено, що під час дії мораторію, відносно підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, в процесі розгляду справи про банкрутство ліквідаційна процедура не відкривається до вдосконалення механізму примусової реалізації майна, а продаж майна банкрута можливий тільки у справах, де ліквідаційна процедура відкрита до набрання чинності Законом.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.03.2009 р. у справі № 2-4/9047.2-2007.

Враховуючи зазначені вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявність підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012 та постанову господарського суду Луганської області від 14.06.2012 у справі № 9/1б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Погребняк В.Я.

Хандурін М.І.