"14" листопада 2012 р. Справа № 5005/3822/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Уліцького А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р.
у справі господарського суду№ 5005/3822/2011 Дніпропетровської області
за позовомКомунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Дівелопмент"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області
про стягнення 80 720,30 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:не з'явились;
відповідача:Рябошапка А.С., дов. № б/н від 25.10.2011 р.;
третьої особи:не з'явились;
У березні 2011 р. Комунальний заклад "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова" (далі - Лікарня) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Дівелопмент" (далі - Товариство) заборгованість у розмірі 80 720,30 грн. по встановленню факту перевищення вартості виконаних робіт.
Позовні вимоги Лікарня, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовувала тим, що відповідно до акту від 30.12.2010 р. Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області Товариством завищено вартість виконаних робіт, що призвело до безпідставного отримання ним грошових коштів у розмірі 80 720,30 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. (суддя Кощеєв І.М.) у задоволенні позовних вимог Лікарні відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що Лікарня не довела обставин, які у відповідності до вимог законодавства України є підставами для стягнення з Товариства зазначеної суми.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. (колегія суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є., Стрелець Т.Г.) замінено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області на його правонаступника -державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області (далі -Інспекція), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Стягнути з Товариства на користь Лікарні 646,17 грн. збитків, в решті позову відмовити".
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновком проведеної по справі судової економічної експертизи підтверджено факт завищення Товариством вартості підрядних робіт лише у розмірі 646,17 грн.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Лікарні в повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Інспекція обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 43, 56 Господарського процесуального кодексу України.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що 03.04.2009 р. між Лікарнею та Товариством укладено договір на виконання робіт по реконструкції будівлі консультативної поліклініки з надбудовою третього поверху та прибудовою сходової клітки і ліфтової шахти в м. Дніпропетровськ по пл. Жовтневій, 14. ( далі -Договір від 03.04.2009 р.)
На виконання умов Договору від 03.04.2009 р. Товариство виконало реконструкцію будівлі консультативної поліклініки з надбудовою третього поверху та прибудовою сходової клітки і ліфтової шахти, Лікарня прийняла та оплатила вказані роботи. Розрахунки проводилися на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в.
Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів завищення вартості виконаних Товариством підрядних робіт за Договором від 03.04.2009 р. Лікарня посилається на висновок планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Лікарні в період з 01.04.2008 р. по 01.11.2010 р. За результатами ревізії контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області складено акт, відповідно до якого Товариством завищено вартість виконаних підрядних робіт з реконструкції консультативної поліклініки на загальну суму 80 720, 30 грн.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновку, призначеної по справі за клопотанням Товариства, комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 26.06.2012 р. складеного експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлений ревізією розмір матеріальної шкоди лікарні у зв'язку із завищенням вартості обсягів виконаних робіт за договором від 03.04.2009 р. № 0-53/09 Товариством у розмірі 80 720,30 грн. не підтверджується. Завищення вартості виконаних підрядних робіт за вказаним договором складає 646,17 грн., розмір якого є незначним від загальної суми вартості виконаних будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не призначено додаткову чи повторну судову експертизу не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Положеннями пункту 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. Згідно з пунктом 15.2 вказаної постанови, повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Товариство та Лікарня погодилися з висновками проведеної по справі експертизи, клопотання про призначення повторної експертизи заявлено не було, невідповідність проведеного дослідження наведеним вище вимогам встановлено не було, а тому посилання господарського суду апеляційної інстанції на її висновки є правомірним.
Всі інші доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються як небогрунтовані та такі, що не спростовують зроблених апеляційним господарським судом висновків.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Інспекції не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. у справі № 5005/3822/2011 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя А.М. Уліцький