"13" листопада 2012 р. Справа № 07/5026/613/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. -головуючого,
Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Тур-Люкс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р.
у справігосподарського суду Черкаської області
за позовомЗолотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство"
доприватного підприємства "Тур-Люкс"
пророзірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Галамбоші Е.Г. (представник за дов. від 01.11.2012р. б/н),
прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 01.08.2012р. №000607)
Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Тур-Люкс" про розірвання договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 23.07.2009р., укладеного між постійним користувачем, власником лісів в особі ДП "Золотоніське лісове господарство" та ПП "Тур-Люкс", та зобов'язання ПП "Тур-Люкс" повернути до державної власності лісову ділянку (для використання в культурно-оздоровчих цілях) площею 0, 71 га, що знаходиться в постійному користуванню ДП "Золотоніське лісове господарство" в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району за межами населеного пункту.
В подальшому 12.03.2012р. прокурор Черкаської області в порядку ст. 22, 83 ГПК України звернувся до господарського суду Черкаської області з клопотанням, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір від 23.07.2009р. укладений між ДП "Золотоніське лісове господарство" та ПП "Тур-Люкс" на право довгострокового тимчасового користування лісами, а саме лісовою ділянкою загальною площею 0, 71 га, для використання в культурно-оздоровчих цілях на право довгострокового тимчасового користування лісами, та зобов'язати ПП "Тур-Люкс" повернути лісову ділянку, що знаходиться в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району, Черкаської області, за межами населених пунктів площею 0, 71 га, у власність держави.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2012р. по справі №07/5026/613/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р., визнано недійсним укладений між ДП "Золотоніське лісове господарство" і ПП "Тур-Люкс" договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 23.07.2009р. та зобов'язано повернути спірну земельну ділянку. У задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору відмовлено.
Не погоджуючись прийнятими рішенням та постановою, ПП "Тур-Люкс" звернулось з касаційною скаргою та доповненням до неї до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.
З матеріалів справи слідує, що 22.06.2009р. першим заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаман П.І. видано розпорядження № 175 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок", на виконання якого 23.07.2009 року між ДП "Золотоніське лісове господарство" та ПП "Тур-Люкс" укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою загальною площею 0,71 га, розташовану за межами населеного пункту в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області згідно з картосхемою, для використання в культурно -оздоровчих цілях.
21.05.2010р. голова Черкаської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 102, яким було відмінено ряд розпоряджень облдержадміністрації, у тому числі і розпорядження № 175 від 22.06.2009р.
Предметом спору у даній справі згідно позовної заяви з урахуванням поданого в порядку ст. 22, 83 ГПК України клопотання прокурора, є розірвання та визнання недійсним договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 23.07.2009р. з підстав, по-перше, відміни розпорядження № 175, на підставі якого укладений спірний договір, і по-друге, прийняттям розпорядження № 175 не уповноваженою на те особою.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2011р. по справі № 2а/2370/3221/2011, скасовано з моменту прийняття розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 21.05.2010р. № 102 в частині відміни розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009р. № 175 щодо виділення в тимчасове користування лісової ділянки ПП "Тур-Люкс".
Крім цього, господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що видане першим заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаманом П.І. розпорядження від 22.06.2009р. № 175 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 41 Закону України "Про державні адміністрації", оскільки голова Черкаської обласної державної адміністрації Черевко О.В. 22.06.2009р. не був відсутнім на роботі, отже в силу наведених норм закону перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації Гаман П.І. не мав права видавати в цей день розпорядження № 175.
Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 216 ЦК, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 23.07.2009р. був укладений на підставі розпорядження від 22.06.2009р. № 175, яке не відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним оспорюваного договору та його повернення державі, колегія визнає правомірним і обґрунтованим.
Звідси, як наслідок, правомірними вважає колегія і висновки суду про відмову в позові щодо розірвання зазначеного договору.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваних рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.
Твердження скаржника щодо порушення судами норм процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається, колегія вважає неспроможними, оскільки, враховуючи відсутність у справі відмови прокурора від первісної позовної заяви, подальше клопотання, подане прокурором в порядку ст. 22, 83 ГПК України, колегія розцінює як збільшення позовних вимог із наведенням додаткових підстав, про що свідчить текст оскаржуваних судових актів, в яких судом попередніх інстанцій розглянуто обидві вимоги, як про визнання договору недійсним так і про його розірвання, із наданням оцінки наведеним у позовній заяві та клопотанні підставам таких вимог.
Керуючись ст. 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі №07/5026/613/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко
Судді: Л.Й. Катеринчук
Г.П. Коробенко