01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"24" жовтня 2012 р. Справа № 5011-67/12009-2012-14/096-12
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Ткачук М. В. (довіреність № 2448/18 від 15.08.2012 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта", м. Вишгород
про стягнення 4 806, 65 грн.
ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" звернулось в господарський суд м. Києва із позовом до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 4 806, 65 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу -збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 17.02.2011 р. о 09 годині 10 хвилин в м. Києві по вул. Ярославська - Фрунзе за участю транспортного засобу - автомобіля „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Борисенка С. І., майнові інтереси якого, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно договору № 14419Г-а/10К від 04.10.2010 р. добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою Борисенком С. І. та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування", та транспортного засобу - автомобіля „Chevrolet", реєстраційний номер АА 4375 НА, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Савченка С. С., цивільно-правова відповідальність якого як власника вказаного транспортного засобу була застрахована згідно полісу № АА/1152053 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.02.2011 р., укладеного між фізичною особою Савченком С. С. і ТДВ „Страхова компанія „Провіта", і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі Борисенку С. І.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-67/12009-2012 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 4 806, 65 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2012 р. справу № 5011-67/12009-2012 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 07300, вул. Набережна, 7, м. Вишгород, Київська область.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2012 р. прийнято до провадження справу № 5011-67/12009-2012 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування" до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 4 806, 65 грн. та присвоєно їй № 5011-67/12009-2012-14/096-12 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.10.2012 р.
24.10.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
17.02.2011 р. о 09 годині 10 хвилин в м. Києві по вул. Ярославська - Фрунзе відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі -дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Борисенка С. І., та транспортного засобу - автомобіля „Chevrolet", реєстраційний номер АА 4375 НА, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Савченка С. С.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи Борисенка С. І. на транспортний засіб - автомобіль „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 795914.
Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи Савченка С. С. у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі Борисенка С. І. внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.03.2011 р. та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи Борисенка С. І., пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, були застраховані згідно договору № 14419Г-а/10К від 04.10.2010 р. добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою Борисенком С. І. та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування".
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 17.02.2011 р. з вини водія фізичної особи Савченка С. С., склала 6 477, 33 грн., що підтверджується звітом від 14.06.2011 р. про визначення вартості матеріального збитку, проведеним і складеним ТОВ „ЕАК „Довіра", наявним у матеріалах справи.
Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н б/д про виплату страхового відшкодування, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту № 2011/V/OMOD01928/VESKO12144 від 24.06.2011 р., 30.06.2011 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі Борисенку С. І. у розмірі 4 806, 65 грн. (розмір франшизи згідно п. 10. договору -0, 5 %), що підтверджується платіжним дорученням № 3727 від 30.06.2011 р. на суму 4 806, 65 грн., наявним у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи Савченка С. С. як власника транспортного засобу - автомобіля „Chevrolet", реєстраційний номер АА 4375 НА, була застрахована згідно полісу № АА/1152053 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.02.2011 р., укладеного між фізичною особою Савченком С. С. і ТДВ „Страхова компанія „Провіта". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза -1 000, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 16.02.2011 р. по 15.02.2012 р.
18.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1263/Р від 10.10.2011 р., у якій він просив відповідача сплатити 4 806, 65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування", Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування".
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 цього ж кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.
З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - „Toyota Camry", реєстраційний номер АА 4841 КЕ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи Борисенка С. І., було завдано з вини фізичної особи Савченка С. С., суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою фізичній особі Борисенку С. І. страхового відшкодування у розмірі 4 806, 65 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі Борисенку С. І. страхового відшкодування у розмірі 4 806, 65 грн. до фізичної особи Савченка С. С., що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Chevrolet", реєстраційний номер АА 4375 НА, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.
Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна" до АТ „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.).
Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі Борисенку С. І. шкоду у розмірі на суму 4 806, 65 грн., у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АА/1152053 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.02.2011 р., на суму 50 000, 00 грн. (франшиза -1 000, 00 грн.).
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування -збитків у розмірі 3 806, 65 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" (ідентифікаційний код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" (ідентифікаційний код 20474912) 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
13 листопада 2012 р.