ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/13914-2012 05.11.12
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Рециклінг- Центр"
до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк
України"
про визнання додаткових договорів недійсними
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Жадобін В.І. - представник за довіреністю № 010-01/6112 від 24.07.2012 р.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання додаткових договорів недійсними.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.07.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та відкритим акціонерним товариством «Грінко-Центр»укладено кредитний договір №18106К25/2153.
Між сторонами до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року були укладені додаткові договори, а саме: № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року.
Згідно п.12.1 статуту приватного акціонерного товариства «Рециклінг-Центр», виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління товариства. Згідно п. 12.5.1. статуту, голова правління товариства обирається загальними зборами акціонерів. Так, згідно п. 12.5.2. статуту, голова правління товариства представляє без довіреності товариство у відносинах зі всіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у відносинах з фізичними особами, надає доручення третім особам діяти від імені товариства.
За твердженням позивача, лише голова правління має право без довіреності представляти інтереси товариства. Для призначення голови правління необхідне рішення, зафіксоване у протоколі загальних зборів акціонерів. Оскільки статутом товариства не передбачена посада в.о. голови правління, то особа, яка обіймає посаду в.о. голови правління повинна діяти лише на підставі довіреності, оскільки інше не передбачено статутом товариства.
Додаткові договори № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року з боку відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписані в.о. голови правління на підставі статуту.
Відповідно до вищевикладеного, приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" звернулось до суду з вимогою про визнання недійсними додаткових договорів № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року укладених між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та відкритим акціонерним товариством «Грінко-Центр», у зв'язку з відсутністю повноважень у в.о. голови правління відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»діяти від його імені.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/13914-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 05.11.2012 року.
В судове засідання 05.11.2012 року з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, проте через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядження представника.
Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість позивача забезпечити явку представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14.07.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та відкритим акціонерним товариством «Грінко-Центр»укладено кредитний договір №18106К25/2153.
У відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15078965, відкрите акціонерне товариство «Грінко-Центр» (код ЄДРПОУ 32490946) перейменовано у приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" (код ЄДРПОУ 32490946).
У відповідності до п. 1. постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року № 1250, із змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 року № 375, "Про затвердження статуту публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України", публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" є державним банком, що створений відповідно до розпорядження Президента України від 27.04.2000 року № 189, постанови Кабінету міністрів України від 27.06.2000 року № 1020, законодавства шляхом перетворення Державного експортно-імпортного банку у публічне акціонерне товариство.
Між сторонами до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року були укладені додаткові договори, а саме: № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року.
Позивач стверджує, що додаткові договори № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року з боку відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписані в.о. голови правління без достатнього обсягу повноважень.
Згідно з п. 9.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року за № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.
У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Згідно з п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року № 13, при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 09 березня 1968 року.
Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п.7.22 розділу 7 статуту відкритого акціонерного товариства «Грінко», затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Грінко», протокол № 10 від 18.03.2010 року, голова правління, серед іншого, має право: без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту.
Згідно п.7.22 розділу 7 статуту передбачено, що у період відсутності голови правління його повноваження виконує один із заступників, призначений наказом голови правління чи рішенням наглядової ради.
Судом встановлено, що додатковий договір № 18106К25-11/2153 від 30.04.2010 року від імені відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписаний в.о. голови правління Шелудько О.О., якого на підставі протоколу № 28 засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»від 16.04.2009 року з 16.04.2009 року тимчасово призначено виконуючим обов'язки голови правління відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»з наданням всіх прав та обов'язків голови правління, передбаченим статутом відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр», в тому числі надано право першого (розпорядчого) підпису.
Додатковий договір № 18106К25-15/2153 від 30.10.2010 року від імені відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписаний в.о. голови правління Чумановим Ю.Ю., якого на підставі протоколу № 31 засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»від 01.10.2010 року тимчасово призначено виконуючим обов'язки голови правління товариства.
Додатковий договір № 18106К25-17/2153 від 28.01.2012 та додатковий договір № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року від імені відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписаний в.о. голови правління Цидінським С.Г., якого на підставі протоколу № 33 засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»від 18.01.2010 року призначено виконуючим обов'язки Голови правління товариства з 19.01.2010 року.
Додатковий договір № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року від імені відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписаний в.о. голови правління Цидінським С.Г. На підставі протоколу № 34 засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»від 30.03.2010 року виконуючому обов'язки Голови правління Цидінському Сергію Георгійовичу вирішено надати повноваження на укладення додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року укладеного з публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».
Додатковий договір № 18106К25-20/2153 від 30.04.2010 року від імені відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»підписаний в.о. голови правління Цидінським С.Г. На підставі протоколу № 35 засідання наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр»від 15.04.2010 року виконуючому обов'язки Голови правління Цидінському Сергію Георгійовичу вирішено надати повноваження на укладення додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року укладеного з публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання додаткових договорів № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року укладених між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та відкритим акціонерним товариством «Грінко-Центр».
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними додаткових договорів № 18106К25-11/2153 від 30.04.2009 року, № 18106К25-15/2153 від 30.10.2009 року, № 18106К25-17/2153 від 28.01.2010 року, № 18106К25-18/2153 від 25.02.2010 року, № 18106К25-19/2153 від 30.03.2010 року та № 18106К25-20/2153 від 15.04.2010 року до кредитного договору № 18106К25/2153 від 14.07.2006 року укладених між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та відкритим акціонерним товариством «Грінко-Центр», а вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, поклада'ться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 12.11.2012 року
Суддя С.М.Мудрий