Запорізької області
про повернення заяви про порушення справи про банкрутство
13.11.12 Справа № 5009/4154/12
м. Запоріжжя
Суддя Кричмаржевський В.А., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) та додані до неї матеріали про порушення відносно нього справи про банкрутство згідно зі статтями 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»-
Установив:
До господарського суду Запорізької області в порядку статей 47 та 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звернувся ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) із заявою про порушення відносно нього справи про банкрутство.
Заява мотивована тим, що у нього перед кредитором - Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією існує заборгованість у розмірі -684 538 грн. 63коп.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд вважає заяву про порушення справи про банкрутство такою, що підлягає поверненню заявникові, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі за текстом -Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону про банкрутство суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Частиною 2 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом -ГПК України) встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказані повні поштові адреси сторін.
Так, заявник, вказуючи у заяві свою поштову адресу, всупереч вищезгаданому не зазначив поштового індексу юридичної адреси свого місцезнаходження.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Порядок засвідчення копій, що подаються до суду, встановлений пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003р.
Зокрема, готуючи та оформлюючи документи, заявник згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа повинен складати зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Але, всупереч зазначеним вимогам законодавства, заявник, по-перше, не вказав дату засвідчення доданих до заяви документів, а, по-друге, долучив до заяви копію свідоцтва № 4311 про зайняття ОСОБА_2 аудиторською діяльністю, що зроблена з копії, а не з оригіналу цього документу, а отже не може бути прийнятою в якості належного доказу.
До того ж господарський суд зазначає про наступне.
Положеннями Закону про банкрутсво передбачено певну сукупність обставин, які мають бути перевірені господарським судом до порушення провадження у справі, та які є обов'язковою передумовою порушення провадження.
З заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що він прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності та в ході ліквідаційної процедури виявив неспроможність задовольнити вимоги наявних кредиторів за рахунок майна.
Таким чином, заявник просить визнати його банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру за спрощеною процедурою, визначеною Законом про банкрутство.
Як при порушенні провадження у справі за загальною процедурою суд має оцінити правомірність вимог ініціюючого кредитора, так і при порушенні провадження за спрощенною процедурою господарський суд має оцінити обгрунтованість заяви боржника в тій частині, що передує зверненню до суду.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що при поданні заяви до суду заявник зобов'язаний долучити рішення про припинення підприємницької діяльності із зазначенням порядку та строку пред'явлення кредитрами вимог та проміжний ліквідаційний баланс, в якому зазначаються усі активи та пасиви боржника, та на підставі якого суд може встановити правомірність звернення фізичної особи-підприємця із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Але заявником цього зроблено не було.
Порушення провадження у справі про банкрутство передбачає настання певних правових наслідків та обмежень для боржника (введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, заборона здійснення певних дій боржником тощо), а тому ухвала господарського суду про порушення провадження у справі має ґрунтуватися на належних, безсумнівних доказах та доведених обставинах.
Оскільки заявником у належний спосіб не доведено тих обставин, на які він посилається, а у господарського суду на цій стадії відсутня можливість встановити їх, заява підлягає поверненню без розгляду за зазначених вище підстав.
Керуючись статтями 5 та 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 41, 45, 63 та 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Повернути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) та додані до неї матеріали про порушення відносно нього справи про банкрутство згідно зі статтями 47 та 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»без розгляду.
Копію ухвали надіслати: ФОП ОСОБА_1
Додаток на адресу заявника: заява від 29.10.2012р. із доданими документами усього на 30 арк.
Суддя В.А. Кричмаржевський