83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.11.12 р. Справа № 5006/4/142/2012
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - не явився,
від відповідача - Гура С.В. - довіреність від 11.01.2012р., Сидюк Г.А. - довіреність від 23.05.2011р.
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Імпекс» м. Кривий ріг
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого
вестатобудування» м. Краматорськ
про стягнення 75268,94грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних витрат, пені
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 75268,94грн., з яких: 59058,15грн. - заборгованість, 3994,91грн. - 3% річних, які нараховані за період з 03.07.2010р. по 03.10.2012р., 7441,24грн. - інфляційні витрати, які нараховані за періоди з серпня 2010р. по червень 2011р., за вересень 2011р., з листопада 2011р. по березень 2012р., 4774,64грн. - пеня, яка нарахована за періоди з 05.06.2010р. по 05.12.2010р., з 10.06.2010р. по 10.12.2012р., з 03.07.2010р. по 01.01.2011р. по кожному розрахунковому періоду окремо відповідно до умов п. 6.1 договору.
В підтвердження позову позивач надав підписаний між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Краматорський завод важкого вестатобудування» договір № 24/5376 від 01.02.2010р., видаткові накладні № 193 від 06.05.2010р. на суму 27647,39грн., № 198 від 11.05.2010р. на суму 13207,62грн., № 243 від 03.06.2010р. на суму 18203,14грн., по яким уповноважена особа відповідача на підставі довіреностей № 211 від 06.05.2010р., № 214 від 06.05.2010р., № 250 від 01.06.2010р. отримала товар.
Представник відповідача надав відзив на позов, визнав борг в сумі 59058,15грн., з сумою нарахованих інфляційних не погодився з підстав невірного нарахування, а стосовно нарахування пені просив застосувати строк позовної давності.
Позивач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, незважаючи про належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, причини неявки не повідомив.
Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників відповідача, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору № 24/5376 від 01.02.2010р. товар, а також 3% річних, інфляційних витрат та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
За своїм змістом та правовою природою договір № 24/5376 від 01.02.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
2
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, 01.02.2010р. сторонами підписаний договір № 24/5376, відповідно до якого постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар в кількості та за ціною вказаних в специфікаціях 1,2,3...(відсутні), які є невід'ємною частиною договору, в строк, який складає 30 банківських днів з моменту підписання специфікацій 1,2,3...., а покупець (відповідач) приймає та оплачує поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції. Моментом отримання продукції відповідно до п. 2.3 договору вважається дата, вказана у видатковій накладній. Згідно п. 2.1 договору загальна сума договору складає 500000,00грн. з ПДВ. Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання до 31.12.2012р., а в частині невиконаних зобов'язань - до моменту повного їх виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що по накладним № 193 від 06.05.2010р. на суму 27647,39грн., № 198 від 11.05.2010р. на суму 13207,62грн., № 243 від 03.06.2010р. на суму 18203,14грн. позивач передав, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреностей № 211 від 06.05.2010р., № 214 від 06.05.2010р., № 250 від 01.06.2010р. отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 59058,15грн.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 2.3 договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар по накладним: № 193 від 06.05.2010р. на суму 27647,39грн. - до 06.06.2010р. включно, № 198 від 11.05.2010р. на суму 13207,62грн. - до 11.06.2010р. включно, № 243 від 03.06.2010р. на суму 18203,14грн. - до 02.07.2010р. включно.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що відповідач отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим на момент звернення позивачем до господарського суду з позовом за відповідачем утворилась заборгованість, яка на час вирішення судом спору залишилася не сплаченою.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 59058,15грн. заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар в терміни, обумовлені договором, позивач просить стягнути з нього 3994,91грн. 3% річних, які нараховані за період з 03.07.2010р. по 03.10.2012р. та 7441,24грн. інфляційних витрат, які нараховані за періоди з серпня 2010р. по червень 2011р., за вересень 2011р., з листопада 2011р. по березень 2012р.
Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
3
Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар не сплачений у повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та збитків від інфляції.
Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3994,91грн. 3% річних і, провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в розмірі 3991,26грн., оскільки позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати, однак, при здійсненні розрахунку не враховано, що у 2012 році 366 календарних днів, що повинно бути відображено у розрахунку.
Що стосується вимоги про стягнення 7441,24грн. інфляційних витрат, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі, оскільки розмір інфляційних, розрахованих позивачем не перевищує розміру збитків від інфляції, які розраховані господарським судом відповідно до загальної методики.
Заперечення відповідача стосовно невірного нарахування позивачем інфляційних з тих підстав, що в липні 2010р., липні-серпні 2011р., травні-липні 2012р. відбулися дефляційні процеси, через що сума боргу має від'ємний результат, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем дані періоди для нарахування інфляційних витрат зазначені не були.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 4774,64грн. пені, яка нарахована за періоди з 05.06.2010р. по 05.12.2010р., з 10.06.2010р. по 10.12.2012р., з 03.07.2010р. по 01.01.2011р. по кожному розрахунковому періоду окремо відповідно до умов п. 6.1 договору.
Відповідач до вирішення спору по суті просить застосувати до вимог про стягнення пені строк позовної давності на підставі пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України ( далі по тексту - ЦК України ).
Господарський суд вирішуючи дане питання виходить з наступного:
Позовна давність відповідно до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Враховуючи той факт, що встановлений строк для виконання відповідачем свого зобов'язання склав по накладним: № 193 від 06.05.2010р. на суму 27647,39грн. - 06.06.2010р., № 198 від 11.05.2010р. на суму 13207,62грн. - 11.06.2010р., № 243 від 03.06.2010р. на суму 18203,14грн. -02.07.2010р., право вимагати стягнення з відповідача пені збереглося протягом періодів з 07.06.2010р. по 07.06.2011р., з 12.06.2010р. по 12.06.2011р., з 03.07.2010р. по 03.07.2011р.
Звернувшись до господарського суду з позовом 16.10.2012р., позивач пропустив строк позовної давності в цій частині та втратив, таким чином, право на стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1507,32грн., оскільки позовні вимоги задоволені частково.
На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625,256,258,260,267 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -
4
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Імпекс» м. Кривий ріг до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого вестатобудування» м. Краматорськ про стягнення 75268,94грн., з яких: 59058,15грн. - заборгованість, 3994,91грн. - 3% річних, 7441,24грн. - інфляційні витрати, 4774,64грн. - пеня частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого вестатобудування» м. Краматорськ Донецької області-84306, вул. Орджонікідзе, буд. 6, ЄДРПОУ 00222999 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Імпекс» м. Кривий ріг Дніпропетровської області-50086, вул. Л. Бородича, 7, ЄДРПОУ 32693804 заборгованість в сумі 59058,15грн., 3991,26грн. - 3% річних, 7441,24грн. - інфляційних витрат, 1507,32грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.11.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.
Суддя Гринько С.Ю.