ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/13081-2012 06.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терполімергаз"
до Приватного підприємства "Ас-Пак"
про стягнення 37 354,32 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 37 354,32 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/13081-2012, розгляд справи було призначено на 16.10.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 розгляд справи було відкладено до 06.11.2012, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, а також з метою виконя сторонами вимоги суду.
В судове засідання 06.11.2012 позивач своїх представників -не направив. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжного доручення № 241 від 22.02.2012 грошові кошти в сумі 58 980,02 грн. Однак, відповідач не здійснив поставку всього товару, що вказаний в наведеному рахунку-фактурі, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 33 519,84 грн. за недопоставлений товар.
Серед іншого, позивач у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 534,48 грн. -3 % річних.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 300,00 грн. збитків, що понесені ним у зв'язку із оплатою послуг перевізника, який здійснював перевезення товару від відповідача до позивача.
Відповідач своїх представників в судові засідання 16.10.2012 та 06.11.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що поданий до суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
22.02.2012 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактури № СФ-0000243 на оплату товару на загальну суму 58 980,02 грн. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).
Як зазначає позивач, ТОВ "Терполімергаз" на підставі наведеного рахунку-фактури перераховуло на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 58 980,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241 від 22.02.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000214 від 28.02.2012 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 58 980,02 грн.
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012 в повному обсязі, про що сторони зробили відповідний запис на видатковій накладній № РН-0000214 від 28.02.2012.
Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку із наведеним обставинами, 01.03.2012 комірником ТОВ "Терполімергаз" в присутності директора ТОВ "Терполімергаз" та водія ФОП Хвилюк О.В. було складено акт нестачі вантажу (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), згідно якого вищенаведені особи встановили, що при прийнятті товару за видатковою накладною № РН-0000214 від 28.02.2012 виявлено нестачу товару в кількості: гофроящик П-33 К 1200*1200*562 -500,00 шт., гофроящик П-33 К 1065*1065*602 -300,00 шт.
У зв'язку із наведеним, як зазначає позивач у позові, ТОВ "Терполімергаз" звернулося до відповідача з претензією № 72 від 06.03.2012 та претензією № 93 від 28.03.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в яких просило повернути ПП "Ас-Пак" грошові кошти в сумі 42 864,00 грн., що були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача в якості попередньої оплати за товар згідно платіжного доручення № 241 від 22.02.2012 .
Однак, як зазначає позивач, вказані претензії залишені відповідачем без задоволення.
Позивач стверджує, що відповідач так і не повернув йому грошові кошти, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача 33 519, 84 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що поданий позивачем рахунок-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012 на загальну суму 58 980,02 грн. вважається судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснені позивачем перерахування грошових коштів у сумі 58 980,02 грн. платіжним дорученням № 241 від 22.02.2012 - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.
Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012 та платіжне доручення № 241 від 22.02.2012, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем, як покупцем, згідно рахунок-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012 було перераховано відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 58 980,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 241 від 22.02.2012, а відповідачем, як постачальником, було поставлено позивачу товар на загальну суму 58 980,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000214 від 28.02.2012, яка підписана представники сторін та скріплена печатками юридичних осіб.
Однак, позивач стверджує, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012, оскільки позивачу так і не було поставлено гофроящик П-33 К 1200*1200*562 -500,00 шт., гофроящик П-33 К 1065*1065*602 -300,00 шт., що підтверджується написом здійсненим на видатковій накладній № РН-0000214 від 28.02.2012, який має наступний зміст: «Нестача: гофроящик П-33 К 1200*1200*562 -500,00 шт., гофроящик П-33 К 1065*1065*602 -300,00 шт.», а також актом нестачі вантажу від 01.03.2012, який складений та підписаний комірником ТОВ "Терполімергаз" в присутності директора ТОВ "Терполімергаз" та водія ФОП Хвилюк О.В., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензіями № 72 від 06.03.2012 та № 93 від 28.03.2012 про повернення здійсненої ТОВ "Терполімергаз" попередньої оплати на підставі вищенаведеного рахунку-фактури. Однак, вказані претензії залишені відповідачем без виконання.
Судом було досліджено видаткову накладну № РН-0000214 від 28.02.2012 та акт нестачі вантажу від 01.03.2012, та встановлено, що вказана накладна містить напис про нестачу товару , який зроблений від руки невідомою особою, і в той же час, така накладна підписана представником позивача та посвідчена печаткою ТОВ "Терполімергаз".
В свою чергу, акт нестачі вантажу від 01.03.2012, на який позивач посилається як на доказ, що підтверджує невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012, складений та підписаний лише представниками позивача. Відомості щодо присутності при складанні такого осіб з боку відповідача -відсутні, у зв'язку з чим суд не може дійти беззаперечного висновку, що акт нестачі вантажу від 01.03.2012 містить достовірну інформацію, що відповідає дійсним обставинам.
Таким чином, суд дійшов висновку, що акт нестачі вантажу від 01.03.2012 та здійснений від руки напис на видатковій накладній № РН-0000214 від 28.02.2012 не є належними та допустимим доказами у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують не виконання відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012.
Суд відзначає, що позивач підписавши та посвідчивши печаткою ТОВ "Терполімергаз" видаткову накладну № РН-0000214 від 28.02.2012, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, тим самим засвідчив, що отримав товар в належній кількості, у зв'язку з чим у позивача виник обов'язок щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, які ТОВ "Терполімергаз" здійснило згідно платіжного доручення № 241 від 22.02.2012.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не є законними та обґрунтованими, оскільки не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.
Серед іншого, позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів в сумі 33 519, 84 грн., що були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача в якості попередньої оплати за товар згідно платіжного доручення № 241 від 22.02.2012, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 07.03.2012 до 17.09.2012 в сумі 534,48 грн.
Враховуючи те, що позивачем не доведено невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000243 від 22.02.2012, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 33 519, 84 грн., суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 07.03.2012 до 17.09.2012 в сумі 534,48 грн., яка є похідною вимогою від вимог про стягнення 33 519, 84 грн. попередньої оплати за товар, яка, в свою чергу, визнана судом такою, що задоволенню не підлягає, а тому суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 534,48 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 3 300 грн., що понесені ТОВ "Терполімергаз", у зв'язку із оплатою послуг водія, який здійснив перевезення товару зі складу відповідача до складу позивача.
Враховуючи те, що зобов'язальні відносини між сторонами є позадоговірні, а позивачем станом на день прийняття рішення в даній справі не було подано до суду належних та допустимих доказі в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують погодження між сторонами питання щодо понесення витрат, пов'язаних із доставкою товару за рахунком-фактурою № СФ-0000243 від 22.02.2012, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата складання повного тексту рішення - 09.11.2012