83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.11.12 р. Справа № 5006/8/124/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія",
м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Крижановського Олександра В'ячеславовича, м. Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Делегей Романа Петровича, м. Михля
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Котової Тетяни Миколаївни, м. Київ
про: стягнення 21775,00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Крижановський Олександр В'ячеславович: не з'явився
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Делегей Роман Петрович: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м. Донецьк про стягнення шкоди в сумі 21775,00 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2012 р. до? участі у справі залучено трет?ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кр?ижановського Олександра В'ячеславовича, м. Київ?, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Делегей Романа Петрович?а, м. Михля.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування транспортних засобів № 198012 серія АТК від 04.03.2010 р., посвідчення водія на Крижановського Олек?сандра В'ячеславовича, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу № ААС736552, довідку ДАЇ від 31.08.2010 р. № 3632, постанову Голосіївського районного суду м. Києва? від 16.09.2010 р. по адміністративній справі № 3-9883/10, звіт про оцінку майна від 08.09.2010 р. № 1053, заяву на виплату страхового відшкодування від 14.09.2010 р., розпорядження № 005976 від 04.10.2010 р., протокол огляду транспортного засобу від 06.09.2011 р. № 1053, страховий акт від 29.09.2010 р.
№ б/н, платіжне доручення від 05.10.2010 р. № 14161, лист від 25.05.2011 р. № 511-05, рахунок від 07.09.2010 р. № 32, повідомлення про настання страхового випадку від 30.08.2010 р., розрахунок страхового відшкодування № 6129 від 29.09.2010 р., правовстановлюючі документи тощо.
05.10.2012 р. на адресу суду від Голосійвського районного суду м. Києва надійшла адміністрат?ивна справа № 3-9883/10 щодо притягнення до адміністративної відповідальності Делегея Романа Петровича.
10.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача та прийняти рішення на підставі наявних у справі документів.
Треті особи без самостійних ви?мог на предмет спору до жодног?о з судових засідань не з'явил?ись, про неявку суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним ч?ином.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
28.08.2010 р. о 19 год. 30 хв. у м. Києві на провул. Червоноармійський, 18, у зв'язку з порушенням Делегей Романом Петровичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Фіат», державний номер АА7579ІР, що належить Крижанівському О.В. та автомобіля марки «Фольксваген», державний номер АА7120ВХ, , що належить Котовій Т.М., яким керував Делегей Р.П. що призвело до пошкодження транспортних засобів. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від 31.08.2010 р. № 3632.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2010 р. по справі № 3-9883/10 Делегея Р.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, 130 КпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 2550.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Крижанівським О.В. було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 198012 серія АТК від 04.03.2010 р. (далі по тексту - Договір).
Строк дії Договору з 06.03.2010 р. до 05.03.2011 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Фіат», державний номер АА7579ІР був застрахованим.
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).
Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Фіат», державний номер АА7579ІР.
Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено п. 1.10 вказаного Договору.
Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 08.09.2010 р.
№ 1053 вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобілю марки «Фіат», державний номер АА7579ІР становить 22098,67 грн. (у т.ч. ПДВ), а відповідно до рахунку від 07.09.2010 р. № 32 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 22 440,00 грн.
Згідно до страхового акту від 29.09.2010 р., зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 21775,00 грн., яка і була перерахована в рахунок страхового відшкодування за ремонт автомобілю марки «Фіат», державний номер АА7579ІР, що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2011 р. № 14161.
Таким чином, внаслідок настання ДТП позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 21775,00 грн.
Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).
Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб'єктом відповідальності є власник транспортного засобу.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб'єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб, чого сторонами доведено не було.
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
28.08.2010 р. о 19 год. 30 хв. у м. Києві на провул. Червоноармійський, 18, у зв'язку з порушенням Делегей Романом Петровичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Фіат», державний номер АА7579ІР, що належить Крижанівському О.В. та автомобіля марки «Фольксваген», державний номер АА7120ВХ, , що належить Котовій Т.М., яким керував Делегей Р.П. що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вина Делегей Р.П. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-9883/10.
Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Делегей Р.П.
Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність Котової Т.М. була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 3035036, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза - 2 % (510,00 грн.).
Посилаючись на той факт, що цивільно-правова відповідальність власника (Котової Т.М.) транспортного засобу автомобіль марки «Фольксваген», державний номер АА7120ВХ, яким керував Делегей Р.П. було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 18.05.2011 р. № 04-2119 про відшкодування у порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 21775,00 грн. Проте, відповідач надав відповідь на регресну вимогу, в якій не визнав даний випадок страховим.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та Котовою Т.М. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВЕ № 3035036, який станом на 28.08.2010 р. був діючим. Відповідно до полісу особа, відповідальність якої застрахована - Котова Т.М. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25500,00 грн., а франшиза - 2 % (510,00 грн.).
Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «Фольксваген», державний номер АА7120ВХ, існував діючий поліс.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, яка на момент ДТП є власником автомобіль марки «Фольксваген», державний номер АА7120ВХ.
На підставі наведеного, позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення 21775,00 грн. матеріальної шкоди.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Проте, при розрахунку суми страхового відшкодування позивачем не врахована сума франшизи в розмірі 510,00 грн., яка передбачена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВЕ № 3035036.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 21775,00 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 21 265,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 82-85, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування",
м. Київ про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 21775,00 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, б. 111, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 24745673) шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 21 265,00 грн., судовий збір в сумі 1571,81 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.11.2012 р. проголошено та підписано повний текст рішення.
Суддя Бокова Ю.В.