"14" листопада 2012 р. Справа № 5011-33/5113-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.
розглянувши касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року
у справі господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39"
простягнення 130613,54 грн.
в засіданні взяли участь представники:
- позивача :Браницький Д.Ю., Марковська В.В.,
- відповідача :Кіщук Т.В.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" про стягнення 130613,54 грн., з яких 105713,25 грн. сума основного боргу, 16791,27 грн. -індексу інфляції, 6973,99 грн. -3 % річних та 1135,03 грн. -пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача 58697,81 грн. -боргу, 4786,49 грн. -індексу інфляції, 2792,91 грн. -3 % річних, 137,09 грн. -пені, 1328,29 грн. -судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та передати справу на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2012 року розгляд касаційної скарги був призначений на 31.10.2012 року.
В судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулось 31.10.2012 року оголошувалась перерва до 14.11.2012 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №3515448 на використання електричної енергії, відповідно до умов якого, позивач постачає електричну енергію відповідно до умов договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що електропостачальна організація зобов'язалась постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем Правил користування електричною енергією та Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, та згідно з категоричністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.
Відповідно до п. 4.1 Договору обов'язок споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з елеткропстачанням, вартість яких не входить до складу тарифів.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в частині стягнення основного боргу в період з липня 2005 року по березень 2009 року в розмірі 46051,21 грн.
Постановляючи про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з квітня 2009 року по березень 2012 року в розмірі 58697, 81 грн. суди попередніх інстанцій мотивували порушенням відповідачем умов договору та норм чинного законодавства, що підтверджується актами про спожиту активну електричну енергію, актами про використану електричну енергію, розрахунками-розшифровками та актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період.
Водночас, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду попередніх інстанцій враховуючи наступне.
Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів та судами не встановлено об'єми використаної електричної енергії за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.
Також, судами першої та апеляційної інстанції не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про Забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою передбачені складові тарифу на електричну енергію, зокрема, вартість технологічних витрат електроенергії в мережах її транспортування (7,4%), тариф на постачання електроенергії (7%), тариф на передачу електричної енергії місцевими локальними мережами.
Ці обставини судами не з'ясовувались, дійсна вартість електричної енергії яка постачалась у спірний період, судами не визначена, а тому визнати, що судові рішення ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи та відповідають дійсності, не можна.
Відповідно, не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій стосовно нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що попередні судові інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України повно, всебічно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, дійшли поспішних висновків, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обгрунтованими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, а в разі необхідності призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу та, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення..
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №5011-33/5113-2012 скасувати в частині стягнення 58697,81 грн. -боргу, 4786,49 грн. -індексу інфляції, 2792,91 грн. -3 % річних, 137,09 грн. -пені та 1328,29 грн. -судового збору.
В скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 року у справі №5011-33/5113-2012 залишити без змін.
Головуючий, суддя М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
В.І. Студенець