"14" листопада 2012 р. Справа № 11/5005/2841/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач)
Нєсвєтової Н.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж
на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року
у справі господарського судуДніпропетровської області
за позовомприватного науково-виробничого підприємства "Стіл-груп"
доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж
простягнення 184 347,63 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача: не з'явились;
- відповідача:Мурашова Л.О.
В березні 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось приватне науково-виробниче підприємство "Стіл-груп" з позовом до ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 184 347,63 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 164281,53 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в розмірі 15942,36 грн. та судовий збір.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх судових інстанцій, під час чергової перевірки дотримання позивачем умов договору, лічильник, встановлений позивачем, було визнано пошкодженим, та 11.08.2010 року встановлено тимчасовий лічильник НІК 2303 АРК1, заводський №0015171, відповідно до акту опломбування засобів обліку.
22.02.2011 року відповідачем здійснена заміна лічильника НІК 2303 АРК1 та встановлений інший - Дельта 8010-06 зав. № 23815 у зв'язку із сумнівом у роботі лічильника, зокрема, фіксацією показів.
Згідно проведеної експертизи, про що відповідачем складно акт проведення експертизи лічильника електроенергії №000285, встановлено, що будь-які порушення зовні та всередині (порушення пломб) відсутні, що виключає вину споживача у збої роботи лічильника, але сам лічильник визнаний непридатним для використання.
Крім того, судами було встановлено, що лічильник НІК 2303 АРК1, заводський №0015171 дата його повірки -1-й квартал 2009 року, а позивачу цей лічильник встановлений відповідачем 02.08.2010 року, тобто давність державної повірки перевищувала 12 місяців на момент його встановлення, що є порушенням п. 3.1. Правил КЕЕ п. 1.5.13 ПУЕ.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що відсутність державної повірки електролічильника на момент його встановлення із подальшою відсутністю державної повірки встановленого енергопостачальником лічильника є порушенням вимог законодавства відповідачем, що виключає можливість приймати до уваги будь які показники такого приладу обліку.
Згідно п. 6.20 Правил КЕЕ, у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.
Датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку). За день відновлення обліку приймається день складення спільного акта про покази засобів обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку. Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін.
У додатку № 3 до договору "Порядок розрахунків" в п. 4.1.4 визначено, що у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача, до сплати належить обсяг електроенергії, який є найбільшим із наступних: покази технічних (контрольних) засобів обліку, розрахунок за середньодобовим обсягом споживання електроенергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або розрахунок за середньодобовим обсягом споживання електроенергії наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.
Враховуючи зазначене, суди вірно встановили, що відповідачем були безпідставно пред'явлені до оплати рахунки: №1175/02 (за активну електроенергії на суму 93792,99 грн.); №1175/02 (за реактивну електроенергію на суму 4858,94 грн.); №1175/02 (за перевищення договірної величини споживання на суму 58747,27 грн.), оскільки обсяг активної електричної енергії, використаної позивачем за спірний період, має бути розрахований за середньодобовим обсягом споживання електроенергії квітня 2011 року відповідно до п.6.20 Правил КЕЕ.
Оскільки, споживання електричної енергії за лютий 2011 року, розраховане відповідно до п. 6.20 П правил КЕЕ, становить 51842 кВт/год, а ліміт споживання позивачем електроенергії на цей період складає 54000 кВт/год, за вказаних обставин, суди дійшли вірного висновку про відсутність перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Ця норма застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, із змісту зазначених норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала, а також наявність підстав для повернення цього майна.
Враховуючи, що на момент виставлення попередження №534 про відключення, а також рахунків про оплату та припинення постачання електричної енергії, у позивача існувала переплата за спожиту електричну енергію (активну і реактивну) в розмірі 1480,06грн. та доведеності судами безпідставності здійсненого нарахування, приймаючи до уваги сплату позивачем спірних сум, висновок судів про те, що відповідач, в силу приписів ст.1212 ЦК України, є особою, яка набула спірне майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави, відповідно з чим, зобов'язаний повернути їх позивачу є вірним.
Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року у справі №11/5005/2841/2012 залишити без змін.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді Н.М.Нєсвєтова
В.І.Студенець