Справа № 2610/22365/2012
Провадження №2/2610/8717/2012
іменем України
31 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось з позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію, яка станом на 01 вересня 2012 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становила 641 грн. 70 коп.
Представник позивача Халимон С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, при цьому пояснив, що він оплачував спожиту електричну енергію відповідно по показників лічильника і відповідно до розрахункових квитанцій, на сьогоднішній день у нього немає заборгованості перед позивачем. Однак, позивач протизаконно та безпідставно нараховував відповідачу заборгованість по показниках середньомісячного споживання електричної енергії в період з жовтня 2006 року по квітень 2009 року, не зважаючи на те, що відповідач у той же час оплачував спожиту електроенергію по лічильнику, що підтверджується відповідними квитанціями, в яких також зазначалось скільки кіловат було спожито за відповідний місяць.
На підставі зазначеного та враховуючи строк позовної давності, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою (форма № 3) КП ЖЕК «Ярославська»(а.с. 23).
Наявність відносин між сторонами, а, отже, і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює постачання електричної енергії, а відповідач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 4 ЦК України передбачено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно положень ст. 3 Закону України «Про електроенергетику»відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (надалі -Правила) ці Правила регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Так, відповідно до п. 19-22 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача.
Оплата спожитої електричної енергії може здійснюватися: за розрахунковими книжками; за платіжними документами, які виписуються енергопостачальником; за карткою попередньої оплати.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з наданого розрахунку позивача в період з 2003 по 2012 рік у відповідача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію і станом на вересень 2012 року наявна заборгованість перед підприємством позивача, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 641 грн. 70 коп. (а.с. 12-14).
При цьому, з пояснень відповідача у судовому засіданні встановлено, що у грудні 2011 року, отримавши детальний розрахунок боргу за 2003-2011 роки (а.с. 34-36) відповідач погасив усю наявну заборгованість за 2009-2011 роки, про що свідчить платіж на суму 209 грн. 81 коп., здійснений у грудні 2011 року, що не заперечувалось представником позивача.
Окрім того, відповідно до наданих відповідачем копій квитанцій, зокрема, в період з квітня 2009 по 2012 рік останній сплачував рахунки за електроенергію згідно показників лічильника по споживанню електричної енергії і відповідно до останнього розрахунку не має в наявності заборгованості за електричну енергію (а.с. 53).
Згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, також встановлено, що оскільки представники підприємства не мали доступу до лічильника, який розміщений в квартирі відповідача, то на підставі п. 33 Правил відповідачу нараховувалась плата за електричну енергію із розрахунку середньомісячного споживання електроенергії у період з жовтня 2006 року по квітень 2010 року.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, у вказаний період відповідач проводив оплату за спожиту електричну енергію на підставі показань лічильника, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 48, 49).
При цьому, відповідно до вимог п. 21 Правил знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача.
Згідно вимог п. 27 Правил у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.
При цьому, у відповідності з п. 30 Правил, якщо доступ до приладу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що робиться відповідна позначка в особовому рахунку споживача. Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу.
Разом з тим, представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивачем вживались заходи, передбачені п.п. 27, 30 Положення, у зв'язку з несплатою за спожиту електричну енергію та неможливістю доступу до приладу обліку спожитої електричної енергії як у період з жовтня 2006 року по квітень 2010 року, так і у період з 2003 по 2011 роки.
Також слід зазначити, що згідно п. 33 Правил у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.
Враховуючи вказані положення Правил та встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема, стосовно оплати відповідачем послуг з постачання електроенергії згідно лічильника та невжиття позивачем заходів, передбачених п.п. 27, 30 Положення, суд вважає, що нарахування відповідачу плати за спожиту електричну енергію у період з жовтня 2006 року по квітень 2010 року відповідно до середньомісячного споживання є незаконним.
Крім того, згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, відповідно до ст. 257, ч. 5 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено в судовому засіданні, а саме з роздруківки по оплаті відповідача за електричну енергію та розрахунку заборгованості відповідача по оплаті спожитої електроенергії вбачається, що заборгованість у відповідача виникла в період з 2003 по 2011 роки (а.с. 12-14, 34-36). Таким чином, позивач з того часу мав право звернутися до суду з даним позовом, проте звернувся -лише 10 вересня 2012 року, тобто строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а саме щодо стягнення заборгованості, яка виникла з січня 2003 року по квітень 2006 року сплинув. Будь-яких пояснень щодо поважності причин пропущення строку позовної давності представник позивача суду не надавав. Не встановлено наявності таких причин і в судовому засіданні.
При цьому слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі -ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позову, зокрема, щодо незаконності нарахування відповідачу плати за спожиту електричну енергію у період з жовтня 2006 року по квітень 2010 року відповідно до середньомісячного споживання, щодо спливу позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості, яка виникла з січня 2003 року по квітень 2006 року, та щодо погашення заборгованості за 2009-2011 роки, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Також, у зв'язку з відмовою в стягненні заборгованості за спожиту електричну енергію, не підлягають задоволенню вимоги і про стягнення індексу інфляції та 3 % річних.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 3 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 4, 11, 253, 256, 257, 260, 261, 264, 267, 526 ЦК України, п.п. 1, 19-22, 27, 30, 33 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.