Справа № 2601/19766/12
Провадження № 2-а/2601/652/12
13.11.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,-
позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача протиправними щодо ненарахування йому як «дитині війни»щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по теперішній час та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 23.07.2011 р. з врахуванням проведених виплат, та виплачувати дану надбавку в подальшому.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
12.09.2012 р. він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва з заявою про здійснення йому нарахування та виплати надбавки як «дитині війни»в розмірах, передбачених спеціальним законом, однак йому було відмовлено.
Зазначені дії відповідача він вважає протиправними в зв»язку з чим вимушений звернутись до суду.
В ході розгляду справи судом було вирішено питання про залишення без розгляду позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними щодо ненарахування позивачу як «дитині війни»щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 14.04.2012 р. та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 23.07.2011 р. по 14.04.2012 р. включно.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, викладених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення проти заявлених вимог.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме отримання надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року.
Дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Як вбачається, позивачем пред"явлена вимога про визнання дій відповідача протиправними та зобов»язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як «дитині війни», починаючи з 15.04.2012 р. та здійснювати їх в подальшому.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва здійснювалось нарахування та виплата позивачу надбавки як «дитині війни»в розмірі, що передбачений Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та про «Державний бюжет України на 2012 рік», та відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України, яким встановлено розмір даної надбавки
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», до внесення в нього змін, не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.201І року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Водночас, на момент набрання чинності зазначеним вище Законом Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.
23.07.2011 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Таким чином, нарахування та виплата до 22.07.2011 "дітям війни" підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни", після зазначеної дати, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011рік" з відповідними змінами та постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює розмір виплат «дітям війни».
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»передбачено, що у 2012 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
На виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»Кабінетом Міністрів України 28.12.2011 року прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»№1381, якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Особам, які одночасно мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 01.01.2012 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача не грунтуються на вимогах чинного законодавства в частині визначення розміру соціальної надбавки «дітям війни», а тому не підлягають задовленню.
Позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача нараховувати і виплачувати позивачу соціальну надбавку як «дитині війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому, після постановлення рішення, не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.94 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.