Справа № 1007/9377/2012
Провадження № 1/1007/479/2012
13.11.2012
13 листопада 2012 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді - Шевчука М.П.
при секретарях - Заковоротній Т.І.
з участю прокурора - Кравчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари матеріали кримінальної справи по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки села Веселіново Веселіновського району Миколаївської
області, українки громадянки України, із вищою освітою, заміжньої,
працюючої директором СТОВ «Княжицьке», проживаючої в селі
АДРЕСА_1, раніше не судимої,
в вчиненні злочину передбаченого ст. 212-1 ч.1 КК України (в редакції 2001р.),-
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вона будучи службовою особою СТОВ «Княжицьке», виконуючи обов'язки директора згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників СТОВ «Княжицьке»від 30.01.2003 року та наказу № 3 від 04.03.2003 року. Відповідно до п.7.7 статуту СТОВ «Княжицьке»затвердженого загальними зборами учасників від 12.04.2007 року виконавчим органом Товариства є директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства крім тих, які складають компетенцію зборів учасників, здійснює поточне керівництво діяльності Товариства. Директор має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Таким чином підсудна ОСОБА_1 обіймаючи посаду пов'язану із виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, щодо здійснення керівництва СТОВ «Княжицьке», відповідала за організацію, своєчасне нарахування, обчислення і сплату в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, однак діючи в порушення вимог діючого законодавства, усвідомлюючи протизаконність своїх дій і покладену на неї відповідальність дотримання встановленого законом порядку ,бажаючи уникнути виконання зобов'язань перед Пенсійним фондом України та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до Пенсійного фонду України страхових внесків та бажаючи настання саме таких наслідків, умисно не сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2010 року по грудень 2010 року на загальну суму 445 047 гривні 93 копійки, що підтверджується довідкою за № 1918/02 від 27.03.2012 року управління Пенсійного фонду України в м.Бровари та Броварського району Київської області. Хоча загалом на рахунки СТОВ «Княжицьке»за період з січня 2010 року по квітень 2012 року надійшли кошти в сумі 4 385 742 гривні 24 копійки, перераховано із рахунків кошти в сумі 4 370 142 гривни 91 копійка, а також у касу підприємства за вказаний період надійшли кошти в сумі 481 276 гривні.
Кошти витрачалися на господарські потреби підприємства, що підтверджено виписками про рух грошових коштів по вказаних банківських рахунках СТОВ «Княжицьке», хоча, відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями , крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу). Підсудна, маючи можливість сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незалежно від фінансового стану товариства, не бажаючи сплачувати нараховані внески, маючи при цьому можливість, спричинила зростання заборгованості СТОВ «Княжицьке»по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2010 року по грудень 2010 року на суму 445 047 гривні 93 копійки. Таким чином підсудна ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися в умисному ухиленні від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчиненими службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах, 445 047 гривні 93 копійки, тобто у розмірі понад тисячу установлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вказані умисні дії підсудної ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст. 212-1 КК України.
В судовому засіданні, після дослідження матеріалів справи, підсудна ОСОБА_1 заявила клопотання, про закриття справи, стосовно неї, в зв'язку з зміною обстановки, відповідно до ст. 48 КК України та ст. 7 КПК України, пояснивши при цьому, що вона повністю визнає свою вину у вчиненому, пояснила що дійсно як керівник допустила несплату до Пенсійного фонду суми 445 047 гривні 93 копійки, все це сталось в зв'язку в важким матеріальним становищем підприємства, не урожай 2010 року, відсутність обігових коштів, вона намагалась врятувати підприємство і всі кошти які були направляла на це, розуміючи, що порушила закон, щиро розкаюється в цьому, матеріальна шкода спричинена її злочинними діями повністю відшкодована, до кримінальної відповідальності вона притягується вперше, як особа вона позитивно характеризується.
Прокурор в судовому засіданні, не заперечує стосовно клопотання підсудної, про звільнення від покарання, та закриття справи провадженням, відповідно до ст. 48 КК України, додавши, що підсудна вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою вину та щиро розкаюється в скоєному, на час розгляду справи матеріальні збитки відшкодовані повністю, тобто усунула наслідки злочину, вчинене підсудною діяння, втратило суспільну небезпечність, на даний час, підсудна не є суспільно небезпечною, крім цього зазначений злочин, є злочином невеликої тяжкості.
Вислухавши заявлені клопотання, думку учасників судового процесу, суд вважає, що підсудну необхідно звільнити від покарання, а кримінальну справу необхідно закрити провадженням так як, підсудна визнала вину повністю, щиро розкаялася в вчиненому, матеріальна шкода відшкодована повністю, як особа підсудна не є суспільно небезпечною, після вчиненого злочину пройшло майже два роки, тобто змінилася обстановка.
Так відповідно до ст.12 КК України покарання, яке може бути призначеним за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.212-1 КК України, є злочином невеликої тяжкості. Відповідно до вимог ст. 48 КК України, особа яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільненою від кримінальної відповідальності, якщо після вчинення злочину, на час розгляду справи в судовому засіданні, внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність, або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Відповідно до матеріалів справи, підсудна ОСОБА_1 повністю визнала свою вину та щиро розкаялася в скоєному, вона позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, матеріальна шкода, від її злочинних дій, повністю відшкодована, тому і цивільний позов по справі, який було заявлено на досудовому слідстві, представник Пенсійного фонду просить залишити без розгляду, тобто усунула наслідки злочинних дій. Крім цього, внаслідок зміни обстановки, пройшов тривалий час, вчинене підсудною діяння втратило суспільну небезпечність, а вона як особа перестала бути суспільно-небезпечною, а тому є всі підстави звільнити її від кримінальної відповідальності.
Виходячи з викладеного, відповідно до ст. 48 КК України та керуючись ст. ст. 7 ., 282 КПК України, суд ,-
Кримінальну справу по обвинуваченню, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Веселіново Веселіновського району Миколаївської області, українки громадянки України, із вищою освітою, заміжньої, працюючої директором СТОВ «Княжицьке», проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої, у вчиненні злочину передбаченого ст.212-1 ч.1 КК України, провадженням закрити та звільнити її від кримінальної відповідальності .
Вибрану міру запобіжного заходу, стосовно підсудної ОСОБА_1 -підписку про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.
Постанова, може бути оскаржена протягом 7-ми діб, до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції, через Броварський міськрайонний суд.
Суддя М. П. Шевчук