Справа № 1007/11456/2012
Провадження № 1/1007/586/2012
09.11.2012
09 листопада 2012 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Шевчука М.П.
при секретарі - Заковоротній Т.І.
з участю прокурорів - Сенюк О.В., Середенко М.М.
потерпілого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баранове Валківського району ,
Харківської області, українця громадянина України, з повною
середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого,
проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не
судимого .-
у скоєні злочину, передбаченого ст. 405 ч. 2 КК України /в редакції 2001 року /,-
Підсудний ОСОБА_2 незаконно вчинив, заподіяння тілесних ушкоджень, щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, за таких обставин.
Так, 25 серпня 2012 року близько 20 години 50 хвилин, підсудний ОСОБА_2 перебуваючи військовослужбовцем строкової служби, військової частини А0415, яка розташована в с.Семиполки Броварського району Київської області, перебував в розташуванні військової частини. В подальшому перебуваючи у відносинах підлеглості із старшим солдатом, потерпілим ОСОБА_1, як черговим роти, підсудний діючи з прямим умислом направленим на порушення статутних взаємовідносин між військовослужбовцями та застосувати фізичне насильство до начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби та у порушення ст..28 Конституції України., ст.ст.11.,16.,30.,49.,50.,127.,128 Статуту внутрішньої служби., ст..ст.1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що старший солдат ОСОБА_1 являється начальником по відношенню до нього, оскільки перебуває у добовому наряді черговим роти матеріального забезпечення та центру зв'язку вказаної в/ч А0415, знаходився в приміщенні казарми № 3, де безпричинно почав пред'являти надумані претензії з приводу належного виконання потерпілим обов'язків з військової служби. Так підсудний ОСОБА_2 не бажаючи вчасно займати своє місце в строю при контрольному шикуванні особового складу, разом з військовослужбовцями роти матеріального забезпечення, за що були покарані та отримали зауваження від командира. В подальшому, підсудний, старший солдат ОСОБА_3 з метою показати свою уявну перевагу та незаконно вплинути на правомірну службову діяльність старшого солдата ОСОБА_1, будучи невдоволеним діями потерпілого,за його вимогливість по службі, підсудний навмисне наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому в ділянку лівого ока та один удар лівою рукою у верхню частину грудної клітини, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виду синців ділянці лівого ока та на передній поверхні грудної клітини.
Органом досудового слідства підсудному ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ст. 405 ч.2 КК України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнав повністю, в скоєному розкаявся, факт та обставини злочину підтвердив та пояснив, що він дійсно 25.08. 2012 року близько 20 години 50 хвилин, як військовослужбовець строкової служби, військової частини А0415, яка розташована в с.Семиполки Броварського району Київської області, перебував в розташуванні військової частини а саме в казармі № 3. В подальшому, старший солдат ОСОБА_1 як черговий по роті, подав команду шикуватись особовому складу, а він разом з військовослужбовцями роти матеріального забезпечення, затримались та не стали в строй і рота пішла на вечерю без них, за що всі вони були покарані та отримали зауваження від командира. За це їх, хто запізнився, заставили додатково займатися стройовою підготовкою, що їм не дуже сподобалось. Він, достовірно знаючи, що старший солдат ОСОБА_1 являється начальником по відношенню до нього, оскільки перебуває у добовому наряді, черговим роти матеріального забезпечення та центру зв'язку в/ч А0415, коли повернулись та знаходилися в приміщенні казарми № 3, став пред'являти претензії з приводу того, що вони додатково займались стройовою підготовкою, та будучи невдоволеним діями ОСОБА_1, за його вимогливість по службі. Він та той час розумів, що потерпілий є начальником по відношенню до нього, навмисне наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_1 під око та один удар лівою рукою у верхню частину грудної клітини. Розуміє, що поступив дуже неправильно, був тоді злий на чергового, він вибачився перед потерпілим, вони помирились, на даний час він уже звільнився з військової служби, жалкує про те що зробив, він має намір іти на роботу та допомагати батькові та бабусі, з якими проживає. При призначенні покарання, просить врахувати, що він визнав свою вину повністю та кається в тому, що зробив, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, не наказувати його суворо та надати шанс на виправлення, більше не допустить подібного, це буде для нього урок на майбутнє.
Підсудний ОСОБА_2 та інші учасники судового процесу не заперечують проти того, щоб обмежитись в дослідженні доказів його допитом, оскільки він вину визнає і не заперечує факт скоєння ним заподіяння тілесних ушкоджень, щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, їм зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку, тобто зміст ст. 299 КПК України їм зрозумілий.
За таких обставин, суд відповідно до ст.ст. 299., 301-1 КПК України обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2 за виключенням дослідження документів, що характеризують його особу і визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи в сукупності, всі докази, зібрані і перевірені по справі в процесі судового слідства, суд приходить висновку, що в судовому засіданні повністю доведена винність підсудного ОСОБА_2 в тому, що він незаконно заподіяв тілесні ушкодженння, начальнику у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, тобто у вчинені злочину, за який він повинен нести кримінальну відповідальність .
Суд, кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 за ст. 405 ч. 2 КК України (ред. 2001 року), як заподіяння тілесних ушкоджень, щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби.
При призначенні підсудному покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про його особу, що він позитивно характеризується за місцем проживання .
Обставинами, що пом'якшують покарання стосовно підсудного ОСОБА_2 суд визнає : визнання підсудним вини та щире каяття в скоєному, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставин, що обтяжують покарання стосовно підсудного ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в судовому засіданні не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного ОСОБА_2 що він позитивно характеризується по місцю проходження військової служби, розкаявся в скоєному та визнав повністю свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, він має постійне місце проживання, потерпілий в судовому засіданні заявив, що він не настоює на суворому покаранні підсудного, та при доведеності його вини призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, просить врахувати, що питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вирішено, він позову не заявляв і в подальшому не буде заявляти. На даний час підсудній та потерпілий, вже звільнились з строкової служби в запас. Тому, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією ст.405 ч.2 КК України, в виді позбавлення волі, при звільненні його від відбування покарання з випробуванням в відповідності з ст.75 КК України, та покладенням на нього обов'язків передбачених в ст.76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.405 ч.2 КК України (ред. 2001 року) та призначити йому за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк - 2 (два) роки.
Звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного, покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України (ред. 2001р.), з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в - 1 (один) рік, в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
До набрання вироком законної чинності, міру запобіжного заходу стосовно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни - підписку про невиїзд, з постійного місця проживання.
Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у зв'язку із тим, що вони ніким не оспорювалися - не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.
В іншій частині, вирок суду першої інстанції може бути оскаржено протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду.
Суддя М. П. Шевчук