Справа № 1-1436/11
Провадження №1/2610/404/2012
іменем України
05 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Антонюк М.С.
при секретарях: Скорицькому А.М.,
Павлюк В.В.
з участю прокурорів: Клюшніченка Д.Ю.,
Беби Є.Г., Остапця С.С.,
Шаповалова Є.Г.
захисника -адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, учня вечірньої загальноосвітньої школи №1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 259 ч.1, ч.2 ст. 259 КК України
ОСОБА_6 12 квітня 2011 року об 11 годині 04 хвилин, знаходячись в учбовій аудиторії №320, що розташована на третьому поверсі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», за адресою: м. Київ, вул. Новоукраїнська, 24, бажаючи зірвати навчальний процес з метою уникнення перевірки його знань з технічної механіки, вирішив зробити завідомо неправдиве повідомлення про замінування приміщення вищевказаного навчального закладу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 12 квітня 2011 року, об 11 годині 04 хвилини, перебуваючи в учбовій аудиторії №320, що розташована на третьому поверсі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій, бажаючи зірвати навчальний процес, користуючись власним мобільним телефоном марки «МТС 236»з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС»з номером абонента НОМЕР_1 здійснив дзвінок по спецлінії «102»чергової частини ГУМВС України в м. Києві. Під час розмови з оператором спецлінії «102»ОСОБА_6 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про замінування вищевказаного навчального закладу. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що вибухових матеріалів та пристроїв на території Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», що розташований по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, не має, а повідомлення про замінування є завідомо неправдиве.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав та пояснив, що дійсно 12 квітня 2011 року перебуваючи на заняттях у коледжі, вирішив зателефонувати та повідомити про замінування коледжу, оскільки не був готовий до здачі заліку з предмету «Технічна механіка», який мав відбуватись того ж дня. Отже з метою уникнення перевірки його знань, він вирішив зірвати заняття у коледжі і об 11 год. 04 хв. того ж дня зателефонував до спецлінії «102», повідомивши їм про те, що в будівлі Київського індустріального коледжу закладено бомбу.
Через деякий час у двір коледжу з'їхались автомобілі різних спецслужб, після чого евакуювали усіх, хто знаходився у коледжі і занять у той день більше не було.
Підсудний ОСОБА_6, щиро розкаюючись у вчиненому, просить суд врахувати, що він зробив для себе належні висновки та просить суворо його не карати, пояснивши, що він перейшов до іншої школи, де добре навчається, і запевняє суд у не повторенні подібного.
Не дивлячись на визнання підсудним своє вини, його винність у вчиненні зазначених злочинів підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.
Так, свідок ОСОБА_7, показання якого, дані ним в ході досудового слідства, були оголошені в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку статті 306 КПК України, пояснив, що працює оперуповноваженим СКР ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві. 12 квітня 2011 року, від чергового по райуправлінню до сектору карного розшуку ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла інформація, що від невстановленої особи надійшли повідомлення про замінування Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», розташованого по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві. Прибувши на місце, було встановлено, що ніяких вибухових пристроїв на території вищевказаного навчального закладу не виявлено, інформація не правдива. З метою встановлення особи, яка здійснила анонімний дзвінок по спецлінії «102»з завідомо неправдивим повідомленням про замінування, було проведено ряд оперативно-розшукових заходів, в результаті яких 12 квітня 2011 року, приблизно о 14 годині ним був затриманий громадянин ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній був доставлений до ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. О. Теліги, 43-А в м. Києві, де був опитаний. Під час опитування добровільно без будь-якого фізичного примусу останній зізнався в тому, що дійсно 12 квітня 2011 року об 11 годині 04 хвилини, знаходячись на занятті з англійської мови в Київському індустріальному коледжі, здійснив анонімний телефонний дзвінок по спецлінії «102»та надав неправдиву інформацію, а саме: що «в Киевском индустриальном коледже заложена бомба». І також у ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон марки «МТС 236», з якого він здійснив 12.04.2011 року дзвінок по спецлінії «102». Ніякого фізичного або психологічного тиску до ОСОБА_6 не застосовувалося. В подальшому ОСОБА_6 з матеріалами дослідчої перевірки був переданий до слідчою відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, для прийняття рішення. (т.1 а. с. 59-60)
Свідок ОСОБА_8, показання якої, дані нею в ході досудового слідства, були оголошені в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку статті 306 КПК України, пояснила, що працює оператором комп'ютерного набору сектору служби «102»ГУМВС України в м. Києві. У її обов'язки входить - прийом викликів громадян, які звертаються по спецлінії «102», та в подальшому прийнята інформація передається до району, на території обслуговування якого сталася подія. Крім того, нею в письмовому вигляді всі виклики фіксуються до журналу реєстрації інформації по спецлінії «102».
Так, 12 квітня 2011 року, перебуваючи на добовому чергуванні, приблизно об 11 годині 04 хвилин до чергової частини ГУ МВС України в м. Києві надійшов анонімний телефонний дзвінок з номеру абонента НОМЕР_1. Вона відповіла: «міліція міста Києва ОСОБА_8». В цей же час абонент, який не представився, сказав наступну фразу: «В Киевском индустриальном коледже бомба», після чого поклав трубку. Вказане повідомлення було зафіксовано та передано по ГУМВС України в м. Києві. (т.1 а. с. 57-58)
Свідок ОСОБА_9 показання якої, дані нею в ході досудового слідства, були оголошені в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку статті 306 КПК України, пояснила, що вона час працює викладачем англійської мови Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж»з лютого 2011 року. Викладає англійську мову в 17 навчальних групах, в тому числі і в груні М-21, в якій навчається ОСОБА_6 На початку березня 2011 року до навчальної групи М-21 було зараховано ще одного студента ОСОБА_6, який на заняттях поводив себе спокійно, ніколи ініціативу не проявляв, знання мови вона б оцінила на задовільно. Взагалі вся навчальна група англійську мову з професійним спрямуванням знала слабенько. ОСОБА_6 на частині занять був відсутній.
12 квітня 2011 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин почалася друга навчальна година (пара), до навчальної аудиторії №320 зайшла навчальна група М-21. ОСОБА_6 знаходився на зайнятті та сидів за останньою партою. Зайняття проходило в звичайному режимі. Доки студенти виконували завдання, вона заповнювала журнал оцінювання та відвідування занять. За 15 хвилин до закінчення заняття вона по черзі почала викликати студентів до себе, з метою перевірки їх знань, при цьому знання ОСОБА_6 вона оцінила на «3».
Приблизно об 11 годині 20 хвилин закінчилася навчальна година і студенти вийшли із аудиторії. На перерві вона пішла до підсобного приміщення попити чай. В цей час до неї прийшла завідуюча комісії з іноземної мови ОСОБА_10 та сказала, що до коледжу приїхали працівники міліції та пожежні. Через декілька хвилин вона почула оголошення по коледжу: «Здание заминировано. Студенты покиньте помещения, преподаватели откройте кабинеты для проверки». Після цього вона взяла свої речі та вийшла на вулицю, де знаходився натовп із студентів та викладачів. Також були присутні працівники міліції та пожежні, які ходили та щось перевіряли. Вона разом з усіма простояла більше години та по закінченню перевірки будівлі коледжу, викладачі повернулися до коледжу, однак заняття більше цього дня не проводились. (т.1 а.с. 54-56)
Крім того, винність винність ОСОБА_6 підтверджується наступними письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні:
- даними протоколу огляду місця події від 12 квітня 2011 року, згідно якого зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину (т.1 а.с 8-9)
- даними акту про застосування розшукової собаки від 12 квітня 2011 року, згідно якого було оглянуто будівлю «Київського індустріального коледжу»та периметр території навколо коледжу, при цьому вибухових речовин не виявлено (т.1 а.с. 10)
- даними акту перевірки об'єкта па наявність вибухових пристроїв від 12 квітня 2011 року, згідно якого в результаті огляду будівлі «Київського індустріального коледжу»вибухових пристроїв та вибухових речовин -не виявлено (т.1 а.с. 11)
- даними протоколу огляду та вилучення від 12.04.2011 року, згідно якого у ОСОБА_6 в приміщенні Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві було вилучено мобільний телефон марки «МТС 236»ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім-картку оператора мобільного зв'язку «МТС». (т.1 а.с. 44)
- даними протоколу прослуховування аудіо запису від 20.04.2011 року, відповідно до якого було відтворено телефонний дзвінок ОСОБА_6 від 12.04.2011 року з повідомленням про замінування. (т.1 а.с.45)
Проаналізувавши наведені вище докази, суд встановив, що дійсно ОСОБА_6 12 квітня 2011 року, використовуючи власний мобільний телефон марки «МТС 236»з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС»з номером абонента НОМЕР_1, здійснив завідомо неправдиве повідомлення по спецлінії «102»про замінування будівлі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», розташованого по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, тобто здійснив завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, а саме про підготовку вибуху.
Таким чином суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у завідомо неправдивому повідомлення про загрозу безпеці громадян та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 259 КК України.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 259 КК України, а саме в тому, що він 12 квітня 2011 року об 11 годині 08 хвилин, знаходячись в учбовій аудиторії №320, що розташована на третьому поверсі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», що розташований по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, бажаючи зірвати навчальний процес, з метою уникнення здачі нормативів з фізкультури, вирішив зробити завідомо неправдиве повідомлення про пожежу в приміщенні спортивного залу вищевказаного навчального закладу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 12 квітня 2011 року об 11 годині 08 хвилин, перебуваючи в учбовій аудиторії №320, що розташована на третьому поверсі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», що розташований по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, бажаючи зірвати навчальний процес з метою уникнення здачі нормативів з фізкультури, користуючись власним мобільним телефоном марки «МТС 236»з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС»з номером абонента НОМЕР_1 повторно здійснив дзвінок по спецлінії «101»чергової частини ГУ МНС України в м. Києві. Під час розмови з оператором спецлінії «101», ОСОБА_6 повторно здійснив завідомо неправдиве повідомлення про пожежу в приміщенні спортивного залу вищевказаного навчального закладу. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що будь-яких самозаймань, підпалів та пожеж на території Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», що розташований по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, не має, а повідомлення про пожежу є завідомо неправдиве.
Підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні даного злочину не визнав та пояснив, що 12 квітня 2011 року він вирішив зірвати також урок фізкультури, на якому повинен був складати заліки, але не був до них готовий, для чого вирішив викликати пожежних, повідомивши їм про нібито пожежу у спортзалі коледжу. Отже 12 квітня 2011 року об 11 год. 08 хв. він зателефонував до спецлінії «101»та повідомив їм завідома неправдиву інформацію про пожежу у спортзалі Київського індустріального коледжу. Вважає, що у його діях немає складу злочину, передбаченого ст. 259 КК України, оскільки він повідомив про вже існуючу пожежу, а не про те, що готується підпал.
На підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину досудовим слідством наведені наступні докази: показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, дані протоколу огляду місця події від 12.04.2011 року, дані протоколу огляду та вилучення від 12.04.2011 року, згідно якого у ОСОБА_6 в приміщенні Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві було вилучено мобільний телефон марки «МТС 236»ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім-картку оператора мобільного зв'язку «МТС», даними протоколу прослуховування аудіозапису від 20.04.2011 року, відповідно до якого було відтворено телефонний дзвінок ОСОБА_6 від 12.04.2011 року з повідомленням про пожежу.
Судом встановлено, що фактично ОСОБА_6 вчинив дію, яка полягає у повідомленні завідомо неправдивої інформацію про вже існуючу пожежу, тобто вчинив завідомо неправдивий виклик спецслужб, відповідальність за що передбачена ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об'єктивною ж стороною злочину, передбаченого ст. 259 КК України є суспільно небезпечна дія, яка полягає у неправдивому повідомленні про терористичний акт, тобто про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. За своїм змістом таке повідомлення стосується здійснення у майбутньому загально-небезпечних дій, які становлять об'єктивну сторону терористичного акту, і є безумовно неправдивим.
Тобто своїми діями ОСОБА_6 фактично здійснив завідомо неправдиве повідомлення про подію, яка вже відбулась -пожежу, а не про подію терористичного акту, яка готується і відповідальність за яке передбачена у статті 259 КК України.
Докази, на яких грунтується обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину суд не приймає до уваги, оскільки вони лише доводять факт здійснення останнім 12.04.2011 року повідомлення про пожежу у спортзалі Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж», що розташований по вул. Новоукраїнській, 24 в м. Києві, але не доводять наявності у вказаній дії ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння - завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 за даним епізодом події злочину, передбаченого ч.2 ст. 259 КК України. У зв'язку з чим ОСОБА_6 підлягає виправданню за ч.2 ст. 259 КК України з направленням матеріалів до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для вирішення питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Призначаючи підсудному вид та міру покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину; відношення ОСОБА_6 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини.
Судом також враховуються дані про особу підсудного, який навчається, раніше не судимий, характеризується в цілому позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра, також судом враховуються дані про стан його здоров'я та молодий вік.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді обмеження волі на певний строк.
Враховуючи дані про особу підсудного, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, а також наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324, 327 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням строком на один рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
ОСОБА_6 за ч.2 ст. 259 КК України виправдати за відсутністю події злочину. Направити матеріали до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для вирішення питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП
Речові докази - мобільний телефон марки «МТС 236»ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім-картку оператора мобільного зв'язку «МТС», які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві -конфіскувати (т.1 а.с. 52, 53), два диски CD-RW 700 МВ яз записами телефонних дзвінків ОСОБА_6, які зберігаються у матеріалах справи -залишити зберігати у матеріалах справи (т.1 а.с. 47, 48, 49, 51)
На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.