Справа № 2610/18287/2012
Провадження №2/2610/7819/2012
іменем України
08 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Макаренко І.О.
при секретарі: Романенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України, 3-тя особа -ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10299,57 грн. та відшкодувати моральну шкоду, яку позивач оцінив у 5000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що керівництвом Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України його було звільнено незаконно, не ознайомивши його з наказом про звільнення, не запропоновано альтернативну посаду на підприємстві.
Позивач також зазначає, що 21.06.2012 р. в приміщенні Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України відбулося засідання керівництва Інституту, на якому була надана згода на звільнення ОСОБА_1, всупереч тому, що 10.04.2012 р. відбулися установчі збори про створення Первинної профспілкової організації КМПС «Захист праці», на яких позивача було обрано Головою даної профспілки. Тому попередня згода на звільнення ОСОБА_1 повинна була надаватись Первинною профспілковою організацією КМПС «Захист праці»та вищестоящим органом -ЦК КМПС «Захист праці».
Позивач вважає наказ про звільнення неправомірним, а звільнення незаконним та таким, що образило його як людину, яка займала керівну посаду в очах співробітників та підлеглих, принизивши його честь та гідність .
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини та докази, викладені в ньому.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнав, наполягав на відмові в задоволенні позову, надавши суду заперечення проти позову.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Наказом № 133-К від 12.04.2012 р. було проголошено про ліквідацію дослідно-технологічний відділу 29.06.2012 р. та попереджено працівників про скорочення штату. 22.06.2012 р. був складений наказ № 151-К про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 з 27.06.2012 р., про що останній був ознайомлений 26.06.2012 р., а 27.06.2012 р. позивач отримав копію наказу про звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В судовому засіданні встановлено, що накази № 131-К від 12.04.2012 р. та № 151-К від 22.06.2012 р. позивачем не оскаржувались та незаконними у встановленому законом порядку не визнавались.
21.06.2012 р. в приміщенні Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України було проведено засідання керівництва Інституту та представниками профспілкового комітету, на якому були присутні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, які в ході засідання не заперечували проти факту того, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету ІТТФ НАН України, та не надавали докази того, що позивач є членом профспілкової організації КМПС «Захист праці»в Інституті технічної теплофізики Національної академії наук України.
Представником відповідача до суду були надані докази сплати ОСОБА_1 профспілкових внесків за період з 11.01.2010 р. по 27.06.2012 р., що підтверджується Довідкою про розмір заробітної плати (а.с. 66).
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що про створення Первинної профспілкової організації КМПС «Захист праці», відповідачу відомо не було, оскільки письмового повідомлення про її створення позивач відповідачу не направляв.
Враховуючи викладене, суд встановив, що позивачем не доведено незаконність підстав його звільнення.
Відповідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач незаконних дій відповідача та своїх моральних страждань не довів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 47, 49-2, 232, 235, 237 -1 КЗпП України, ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України, 3-тя особа -ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення
Суддя: