Справа № 2601/16087/12
Провадження №: 2/2601/4478/12
08 листопада 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,
при секретарі Приходько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-
у серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_2 14 листопада 2011 року позичив у нього 10 500,00 грн., про що власноруч того ж дня написав відповідну розписку. Згідно цієї розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг до 30 листопада 2011 року. Однак, строк повернення позики закінчився, відповідач свого обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих на підставі розписки, у визначений строк добровільно не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму позики в розмірі 10 500,00 грн., інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірах 945,00 грн. та 145,00 грн. відповідно, а також судовий збір у розмірі 218,80 грн.
Позивач в судове засідання не з»явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, час, місце розгляду даної справи, у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, тому суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до вимог частини 4 статті 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред'явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що 14 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 (а.с. 7).
Згідно вказаної розписки відповідач зобов'язався повернути позивачу до 30 листопада 2011 року суму боргу у розмірі 10 500,00 грн.
Проте, як було встановлено судом, у встановлений договором строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини на підставі договору позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 була представлена власноруч написана розписка позичальника (а.с. 7).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 614 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Як встановлено судом, у визначений строк позичальник свої зобов'язання не виконав, грошові кошти в розмірі 10 500,00 грн. не повернув, про що свідчить наявний у ОСОБА_1 оригінал розписки.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи, аналізуючи норми чинного законодавства, оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо повернення суми боргу розмірі 10 500,00 грн. знайшли своє доведення у судовому засіданні та підлягають задоволенню.
В той же час, на думку суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання та 3% річних від простроченої суми відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Проте, суд не може прийняти до уваги проведений позивачем розрахунок вказаних сум. Суд дійшов до висновку про те, що розміри останніх позивачем, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, є недоведеними та необґрунтованими. На думку суду, розмір інфляційних втрат, виходячи з формули їх розрахунку: ІВ= СБ*ІІ:100-СБ, де ІВ - інфляційні втрати, СБ - сума боргу, ІІ - індекс інфляції за кожен місяць (за час, що минув від дня, наступного за днем, коли боржник повинен був оплатити послуги, до дня пред'явлення вимоги про сплату), має становити: 10 500,00 грн. * (100,2% * 100,2% * 100,2% * 100,3% * 100,0% * 99,7% * 99,7% * 99,8% * 99,7%) : 100 - 10 500,00 грн. = 94,50 грн.
Виходячи з цього, сума боргу з урахуванням індексу інфляції має становити 10 594,50 грн.
Аналогічною, на думку суду, є і ситуація щодо розрахунку 3% річних від простроченої суми боргу. На думку суду, позивачем хибно витлумачені норми ст. 625 ЦК України щодо нарахування вказаних відсотків на суму боргу з урахуванням індексу інфляції. Вказана стаття закону чітко встановлює нарахування 3% річних саме від простроченої суми боргу, в даному випадку, - 10 500,00 грн. Тому, виходячи з положень ст. 11 ЦПК України щодо розгляду цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, приймаючи формулу позивача щодо розрахунку 3% річних від простроченої суми боргу, на думку суду, розмір останніх має становити 133,00 грн. (10 500,00 грн. * 3% * 152 днів прострочення/360).
Отже, виходячи із зазначеного, позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по справі.
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 610, 611, 625, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 94 (дев'яносто чотири) грн. 50 коп. та 3% річних у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 00 коп., а всього - 10 727 (десять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Пасинок В.С.