Справа № 2601/9060/12
Провадження №: 1/2601/691/12
Іменем України
02.11.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Бойко О.В.,
при секретарі - Малоголовко О.В.,
з участю прокурора - Попової О.В.,
представника потерпілої - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Шилівці, Хотинського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 раніше судимого, а саме вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.07.2012 року за ч.4 ст.185, ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185КК України, -
підсудний ОСОБА_2 , будучи згідно наказу №20 від 18.10.2011 року призначеним на посаду менеджера автомийки «Блиск», 20.10.2011 року приблизно о 19.00 год. у приміщенні фізичної особи-підприємця «ОСОБА_4»за адресою АДРЕСА_2 вирішив вчинити розтрату грошових коштів. Реалізуючи свій злочинний умисел, він отримав згідно акту передачі від 20.10.2011 року на зберігання грошові кошти в розмірі 15 000 гривень, які наступного дня приблизно о 00.15 год. взяв із сейфу та не вніс до каси, а привласнив та розпорядився на власний розсуд, спричинивши ФОП «ОСОБА_4»матеріальної шкоди на зазначену суму.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив суду вказані вище у вироку обставини. Додав, що відшкодував шкоду та просить суворо не карати.
За згодою сторін, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази потерпілої, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу і які ніким не оспорювались.
Тому, суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного і прийшов до висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна , яке було ввірене йому, вчинене повторно.
При призначенні підсудному ОСОБА_2 міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину - злочин передбачений ч. 3 ст. 191 класифікується - як тяжкий і особу винного, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебуває з 19.02.2012 року з діагнозом: хронічний алкоголізм, має на утриманні неповнолітнього сина, задовільно характеризується за місцем проживання, раніше судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2 є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 191 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих функцій.
Оскільки підсудний ОСОБА_2 зазначений злочин вчинив 20.10.2011 року, тобто до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.07.2012 року, яким засуджений до 2 років 6 місяців позбавлення волі, суд вважає за необхідне застосувати ч.1,3,4 ст. 70 КК України і визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань та приєднання додаткового покарання.
У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 15 000 гривень до підсудного ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв'язку з добровільним відшкодуванням завданих злочином збитків.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 323, 324 КПК України,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.191 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих функцій на 2 роки.
Згідно ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, за сукупністю злочинів, та приєднання додаткового покарання, остаточно визначити покарання ОСОБА_2 у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих функцій на 2 роки, зарахувавши в строк відбуття покарання відбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.07.2012 року за ч. 4 ст. 185 КК України, з 06.02.2012 року по 01.11.2012 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДДУПВП в м. Києві та Київській області.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2, відповідно до ст. 72 КК України, відраховувати з 02.11.2012 року.
Речовий доказ - ком пакт-диск з відеозаписом з камери спостереження, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи- зберігати при матеріалах кримінальної справи.
У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 15 000 гривень до підсудного ОСОБА_2- відмовити у зв'язку з відшкодуванням збитків в повному обсязі.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя О.В. Бойко