Справа № 2-2134/11
12 жовтня 2012 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі
головуючого - судді Гавриш М.З.
при секретарі Скрипкіной А.Ю.
з участю :
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднані в одне провадження
цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Кілійської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом
цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок ( зустрічний позов)
ОСОБА_4 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області 06 липня 2010 року з позовом до Кілійської міської ради Одеської області про визнання факту належності на момент смерті всього житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і визнати за спадщиною по заповіту останньої право власності на весь вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.
07 липня 2010 року до Кілійського районного суду Одеської області звернулась ОСОБА_6 з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання за спадщиною по закону права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті батьків, ОСОБА_8, померлого в 2001 році та ОСОБА_7, яка померла в 2001 році.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2010 року справи об»єднані в одне провадження, яке було зупинено 20 грудня 2010 року до визначення правонаступника сторони по справі в зв'язку зі смертю ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
Ухвалою суду від 29 серпня 2011 року провадження в справі поновлено, до участі в справі залучено спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_9.
28 листопада 2011 року ОСОБА_4 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати рівними частки діда, ОСОБА_8 та баби, ОСОБА_7 в праві спільної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за життя обох співвласників, визнати факт прийняття спадщини за законом як спадкоємцем 1 черги ОСОБА_7 після смерті чоловіка - ОСОБА_8 , який помер в 1995 році, та визнати за собою право власності на весь спірний житловий будинок за спадщиною по заповіту після смерті баби, ОСОБА_7, яка померла в 2001 році.
В судовому засіданні позивач, ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що є онукою ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя діду та бабі на праві спільної власності в рівних частках їм належав житловий будинок по АДРЕСА_1 В 1993 році баба, ОСОБА_7 нотаріально посвідчила заповіт, за яким заповіла їй ( ОСОБА_4) все належне на момент смерті майно . Після смерті діда, ОСОБА_8, який помер в 1995 році , ОСОБА_7 фактично як дружина померлого та спадкоємець 1 черги прийняла спадщину, але правовстановчі документи на спадкове майно на момент власної смерті не оформила. Як вбачається з пояснень ОСОБА_4, з моменту посвідчення заповіт зберігався у неї, а його складання було наслідком напружених стосунків між дідом та бабою з одного боку та її тіткою - ОСОБА_6 з іншого боку. В зв»язку із постійними сварками та бійками з донькою дід з бабою відмовлялись навіть прописати доньку ОСОБА_6 в будинку. На момент смерті ОСОБА_7, як вказує позивач, вона проживала в Слободзейському районі республіки Молдова, після розлучення на її утриманні залишилось двоє малолітніх синів 1992 та 1996 р.н. зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 лише в 2010 році . Вказує, що після смерті ОСОБА_7 спадщину фактично прийняла шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, в неї зберігався заповіт та правовстановчі документи на будинок, крім того вона в 6-місячний строк з дня відкриття спадщини здійснила поточний ремонт будинку з метою вселення, побудувала сарай, обробляла земельну ділянку,сплачувала податки, успадкувала всі предмети домашнього побуту і саме з її дозволу ОСОБА_6 та ОСОБА_9 проживали з 2002 року в цьому будинку. Позов ОСОБА_6 ( ОСОБА_9) не визнає.
Представник Кілійської міської ради подав письмову заяву про визнання позову ОСОБА_4 в повному обсязі, заявлені вимоги визнає обґрунтованим та просить розглянути справу у його відсутність.
ОСОБА_6 власний позов в судовому засіданні за життя підтримала, пояснила, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживала постійно з моменту його забудови, племінниця ( ОСОБА_4) ніколи в будинку постійно не проживала. Право ОСОБА_4 на отримання спадкового майна по заповіту ОСОБА_7 не визнала, зазначила, що є єдиною спадкоємицею за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 після смерті батьків, оскільки постійно проживала там як до смерті так і після смерті кожного з них . Представник ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в судовому засіданні пояснив, що шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 був зареєстрований в серпні 2010 року, фактично сімейні стосунки тривали з 1992 року до смерті ОСОБА_6 і весь цей час вони проживали разом в житловому будинку АДРЕСА_1 з батьками ОСОБА_6, яка фактично прийняла спадщину як після смерті батька так і після смерті матері. Факт прийняття ОСОБА_4 спадщини за заповітом ОСОБА_7 не визнає. Посилається на те, що після смерті батьків ОСОБА_6 здійснювала їх поховання, постійно проживала в будинку , проводила разом з ОСОБА_9 поточний та капітальні ремонт житла, доглядала земельну ділянку, здійснювала оплату комунальних послуг .
Заслухавши пояснення сторін, свідків , вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Право спільної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Кілійської міської ради 22 вересня 1992 року на підставі рішення Кілійського міськвиконкому № 126 від 25 серпня 1992 року і ніким з сторін не заперечується.
27 травня 1993 року Кілійською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1634 посвідчено заповіт ОСОБА_7, в якому вона на випадок своєї смерті розпорядилась всім належним майном на користь ОСОБА_4.
З наданої 06.09.2010 року Кілійською районною державною нотаріальною конторою інформації вбачається, що:
- після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась, в передбачений законом 6-місячний строк з дня відкриття спадщини до Кілійської державної нотаріальної контори ніхто не звертався
- після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась, в передбачений законом 6-місячний строк з дня відкриття спадщини до Кілійської державної нотаріальної контори ніхто не звертався.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті чоловіка, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується будинковою книгою на спірний житловий будинок.
На момент смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 інших зареєстрованих осіб за адресою місця знаходження житлового будинку по АДРЕСА_1 не значиться.
За даними технічної інвентаризації житлового будинку по АДРЕСА_1 від 30.06.2010 року вказаний житловий будинок складається в цілому з : літ.А- житлового будинку, літ. Б- кухні, літ.В- навісу, літ.Г- сараю, № 1-4,І - надвірних споруд . З характеристики будинку, господарських будівель та надвірних споруд ( Додаток 2.4 до технічної інвентаризації) вбачається, що весь житловий будинок ( літ. А), господарські будівлі ( літ.Б,В, Г) та надвірні споруди № 2-4,І збудовані в 1980-1983 роках за виключенням воріт /хвіртки ( споруда № 1) , побудованої в 2010 році. Самовільно побудованою в 1995 році є веранда ( літ.б).
На обліку в УПФУ ОСОБА_6 згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1 сер. НОМЕР_4 як інвалід 1 групи перебувала з 19 травня 2010 року і на момент смерті як батька, ОСОБА_8, який помер в 1995 році так і матері, ОСОБА_7, яка померла в 2001 році була працездатною і відносилась до спадкоємців по закону 1 черги .
Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_6 на момент смерті батька, ОСОБА_8, померлого в 1995 році та на момент смерті матері, ОСОБА_7, померлої в 2001 році по АДРЕСА_1 належними доказами не підтверджений. Як вбачається з складеного відділом ДРАЦС Кілійського РУЮ Одеської області актового запису про смерть № 305 від 02 листопада 2010 року, місцем реєстрації проживання ОСОБА_6 зазначено житловий будинок АДРЕСА_3. Вказана адреса зазначена і в штампі СГІРФО в паспорті на ім»я ОСОБА_6 сер. НОМЕР_3, виданому даної особи Кілійським РВГУМВС 23 квітня 2010 року із зазначенням дати первісної реєстрації - 24 вересня 1988 року.
За даними паспорта ОСОБА_9 сер. НОМЕР_2, виданого Кілійським РВГУМВС України в Одеській області 18 березня 1998 року, він з 22 листопада 1989 року постійно зареєстрований за адресою АДРЕСА_2. Шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 був зареєстрований відділом Рацс Кілійського РУЮ Одеської області 19 вересня 1992 року та розірваний 15 травня 2002 року, актовий запис № 75. Повторно шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 був зареєстрований відділом Рацс Кілійського РУЮ Одеської області 10 серпня 2010 року, актовий запис № 68.
Допитані за клопотанням ОСОБА_4 в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 факт вступу ОСОБА_4 в фактичне володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7 підтвердили. З їх показань вбачається, що у ОСОБА_4 завжди були добрі стосунки з дідом та бабою і ОСОБА_4 знала про заповіт останньої. Дізнавшись про смерть баби ОСОБА_4 приїхала до Кілії та брала участь в організації поховання,провела на 9 - й та 40-й день смерті необхідні обряди . Весною 2002 року , перед святкуванням Пасхи знов приїхала вже з дітьми , за допомогою свідків проводила капітальний ремонт будинку - штукатурили, білили, красили, вставляли скло у вікна,робили підмостку , прибирали город, саджали дерева, полуницю, виноград. Як вказують свідки, з моменту смерті ОСОБА_7 в будинку ніхто не мешкав, житло було запущене, в житлових кімнатах впала стеля , і проживати з дітьми там без ремонту було неможливо. Свідок ОСОБА_13 крім того пояснила, що через півроку після того ОСОБА_4 дозволила проживати в будинку своїй тітці, ОСОБА_6, яка жила там до власної смерті.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_9 в якості свідків ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_9 за життя ОСОБА_6 в 2006-2007 роках в спірному будинку будував веранду та ремонтував двері . Свідок ОСОБА_18 підтвердила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 організовували поховання ОСОБА_7, проживали в спірному будинку після останньої , ОСОБА_9 ремонтував загорожу , доглядав за городом, ОСОБА_4 приїздила в гості але постійно там не проживала, мешкала у своєї матері. Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 пояснили, що останній допомагав ОСОБА_9 будувати веранду, після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 жили в будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 приїздила в гості, коли ОСОБА_4 приїхала ОСОБА_9 пішов з дому.
Свідок ОСОБА_22 пояснила , що ОСОБА_9 більше 20 років прожив у спірному будинку, здійснював будівництво кухні, огорожі, міняв вікна,доглядав город, брав разом з ОСОБА_6 участь в похованні батьків останньої. Допитаний в якості свідка за клопотанням відповідача ОСОБА_23 пояснив, що з 1999 року по 2008 рік проходив службу в Кілійському РВГУМВС і був дільничним інспектором міліції . В будинку по АДРЕСА_1, який входив до його району доводилось бувати по 5-6 разів на рік в зв'язку із постійними сімейними конфліктами ОСОБА_9 та ОСОБА_6. В 2001 році, як вказує свідок, при черговому виїзді він спілкувався з ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які робили ремонт будинку, оскільки той був дуже старим при цьому йому пояснили, що баба ( ОСОБА_7) погано себе почуває і відпочиває в кухні.
Правилами ст. 524 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 № 1540-06, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно ст. 534 вказаного кодексу кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину ( не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку) одній або кількома особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом , а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Судом достовірно встановлено, що за заповітом ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кілія Одеської області все належне останній майно успадкувала її онука, ОСОБА_4.
Також суд визнає доведеним факт того, що донька померлої, ОСОБА_6 на момент смерті матері була працездатної особою і права на обов'язкову частку в спадщині в порядку ст.. 535 ЦК в ред. 1963 року не мала.
За правилами ст.. 549 ЦК в ред.. 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини :1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду про прийняття спадщини протягом строку, що залишився для прийняття спадщини .
Факт вступу ОСОБА_7 як спадкоємця за законом 1 черги в управління та володіння спадковим майном чоловіка, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 достовірно підтверджений матеріалами справи, в тому числі домовою книгою на житловий будинок по АДРЕСА_1
Факт вступу ОСОБА_6 як спадкоємця за законом 1 черги в управління та володіння спадковим майном батька, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 достовірними доказами не підтверджений, запис про прописку ОСОБА_6 у вказаному будинку на момент смерті спадкодавця відсутній.
Здійснення організації поховання батьків є обов'язком дітей та рідних осіб і не може слугувати доказом прийняття або відмови від прийняття спадщини і має розцінюватися судом в кожному конкретному випадку лише у сукупності з іншими доказами.
П.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1883 року № 9 « Про практику розгляду судами України справ про спадкування» , яка була чинною на момент спірних правовідносин, оскільки регулювала однакове застосування судами України законодавства про спадкування, було визначено, що передбачений ст.. 548 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно , а не про продовження пропущеного строку.
П.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5 та зареєстрованого в Мінюсті 07 липня 1994 року за № 152/361 визначено, що доказам вступу в управління або чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлово - будівельного кооперативу, виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика, чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в прибудинковій книзі, які свідчать про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку( квартирі) в період 6 місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію ( технічного паспорту,реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акту про право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім»я спадкодавця на майно, користування яким можливо лише після належного оформлення прав на нього.
Позивачем, ОСОБА_4 на підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_7 надані : нотаріально посвідчений заповіт, прибудинкова книга, правовстановчі документи та документи технічної інвентаризації на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що за нормами чинного на момент виникнення правовідносин законодавства було достатнім для підтвердження факту вступу в управління та володіння спадковим майном. Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для звернення позивачки до суду є відсутність на момент смерті ОСОБА_7 правовстановчих документів на весь житловий будинок на ім.»я спадкодавця, включаючи самовільно побудовану в 1995 році веранду ( літ.б).
З огляду на вищенаведене суд визнає безпідставними твердження представника відповідача щодо неумотивованості права позивачки на спадщину.
Надані ОСОБА_9 письмові докази щодо факту придбання ним будівельних матеріалів в 2008-2009 роках, про заробіток в 2011 році та наявність тимчасової роботи в серпні - жовтні 2001 року взагалі ніякого відношення до предмету спору не мають як і надані квитанції про сплату ним комунальних послуг в 2002-2004 роках. Також суд не визнає в якості належних доказів свідчення допитаних за клопотанням ОСОБА_9 свідків в частині проживання ОСОБА_6 в житловому будинку по АДРЕСА_1 після смерті матері останньої, оскільки при наявності заповіту право на спадкування за законом можливе лише при відмові спадкоємця по заповіту від спадщини або його усунення від спадкування.
В частині посилання представника ОСОБА_9 на акти депутатів Кілійської міської ради Ногай О.І. та Карай Д.Д. на підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті батьків та посилання представника позивача на акт депутата Кілійської міської ради Бойченко В.О. суд не визнає жоден з вказаних документів належним доказом по справі. Права та повноваження депутатів місцевих рад у виборчому окрузі чітко визначені ст. 11 Закону України « Про статус депутатів місцевих рад» і передбачають
право депутата :
1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та
інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої
влади, відповідних органах місцевого самоврядування,
підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми
власності з питань, що належать до відання органів місцевого
самоврядування відповідного рівня;
2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших
місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем
проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що
проводяться в межах території його виборчого округу;
3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими
пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а
також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання,
що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;
4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми
власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської
діяльності та інформування про роботу ради в порядку,
встановленому відповідною радою;
5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених
пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб
пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими
повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати
участь у їх розгляді.
2. При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої
ради має також право:
1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське
запитання;
2) на невідкладний прийом;
3) вимагати усунення порушень законності і встановлення
правового порядку.
Питання щодо встановлення факту проживання або не проживання конкретної особи у визначений період часу за конкретною адресою не входить до компетенції депутата місцевої ради, як і питання щодо підтвердження або спростування факту прийняття конкретною особою спадщини. Тому суд визнає вказані акти недопустими доказами по справі і не приймає їх до уваги при ухваленні даного рішення.
В частині заявлених вимог щодо визнання факту успадкування ОСОБА_6 частки спадщини після смерті батька, ОСОБА_8 вимоги заявлені вже спадкоємцем ОСОБА_6 - ОСОБА_9 через 17 років після смерті первісного спадкодавця і жодного достовірного документального доказу вказаного факту суду не надано. Крім того предметом спору згідно поданої заяви ОСОБА_6 є вимога про визнання права власності на весь житловий будинок до спадкоємиці ОСОБА_7 - ОСОБА_4,що свідчить, що за життя ОСОБА_6 визнавала факт належності своїй матері- ОСОБА_7 на момент смерті всього житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , в тому числі і успадкованої після смерті чоловіка частки.
На підставі вищезазначеного,
керуючись ст.ст. 15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України,суд
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Кілійської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом
задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на весь житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1, який складається в цілому з літ.А- житлового будинку, літ. Б- кухні, літ.В- навісу, літ.Г- сараю, № 1-4,І - надвірних споруд за спадщиною по заповіту після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кілія Одеської області і володіла на момент смерті ? часткою спадкового майна на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності , виданого виконкомом Кілійської міської ради 22 вересня 1992 року та ? часткою на праві спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Кілія Одеської області, нотаріальне оформлення права на спадщину після смерті якого за життя ОСОБА_7 не відбулось, але факт прийняття спадщини підтверджений фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном.
В задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок відмовити.
Стягнути з ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 839 грн. 46 коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. З. Гавриш