Станично-Луганський районний суд Луганської області
Справа № 2-483/2012
іменем України
09.10.2012 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої Дьоміної О.П.
при секретарях Савченко К.Є., Петровської О.М.
представника позивачки ОСОБА_1
представників відповідачів Романенко І.М., Бондаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Валуйської сільської Ради та КП «Станично-Луганське РБТІ», третя особа -ОСОБА_6, про визнання незаконними дій, пов'язанних з присвоєнням НОМЕР_1об'єкту нерухомості -житловому будинку АДРЕСА_2, зобов'язання змінити номер сусіднього будинку НОМЕР_1на НОМЕР_2, зобов'язання видати свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та внести зміни до Єдиного електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши в ньому право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1за ОСОБА_4,-
Позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого вказала наступне:
ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_7 на праві приватної власності належало по ? частці житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Крім того, позивачка з чоловіком купили 1\2 частку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2, угода купівлі-продажу була оформлена на чоловіка. Рішенням Валуйської сільської Ради за №100 від 25.08.1987 року позивачці було дозволено залишити стару будівлю під господарські потреби, розташовану в АДРЕСА_2, оскільки вона з чоловіком побудували новий будинок в АДРЕСА_1, в якому вона й мешкає до теперішнього часу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_7 помер і після його смерті вона фактично прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості, тому, що КП «Станично-Луганське РБТІ»не видає їй свідоцтва про право власності на будинок. У відповідача КП «Станично-Луганське РБТІ»позивачка замовила технічний паспорт домобудівлі станом на 28.10.2011 року, а свідоцтва про право власності їй не видали мотивуючи тим, що в Єдиному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1вже зареєстровано право власності на інше нерухоме майно і позивачці було рекомендовано звернутися до органу місцевого самоврядування для вирішення питання зміни адреси на своє майно.
16.08.2011 року ОСОБА_4 звернулась до Валуйської сільської Ради з метою вирішити ситуацію, що склалася, але відповіді так і не отримала. Позивачка з'ясувала, що номер її будинку в АДРЕСА_1був наданий сільською Радою ? частці будинку, розташованому в АДРЕСА_2. Таким чином, в теперішній час вона та її сусіди мають на двох будинках одну адресу: АДРЕСА_1.
В технічному плані від 12.05.1987 року та від 28.10.2011 року будинок позивачки розташований в АДРЕСА_1, а будинок який розташований поруч з позивачкою зазначений під НОМЕР_2.
15.07.2008 року позивачка отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, площею 0,1230 га, що відповідає технічному плану на будинок і під час видачі зазначеного акту спірних питань не виникало.
У зв'язку з чим позивачка й звернулась до суду з цим позовом в якому просила суд визнати незаконними дії Валуйської сільської Ради, пов'язані з наданням НОМЕР_1об'єкту нерухомого майна - житловому будинку АДРЕСА_2; зобов'язати Валуйську сільську Раду змінити номер сусіднього будинку НОМЕР_1на НОМЕР_2; зобов'язати КП «Станично-Луганське РБТІ»видати їй свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та внести зміни до Єдиного електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши в ньому право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 «А»за ОСОБА_4
Під час розгляду справи в суді позивачка та її представник ОСОБА_1 вимоги викладені в позові підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача, Валуйської сільської Ради, Романенко І.М. суду пояснила, що жодних рішень пов'язаних з присвоєнням НОМЕР_1будинку НОМЕР_2 - Валуйська сільська Рада не приймала. В 1972 році позивачка та її чоловік купили будинок під АДРЕСА_2 у ОСОБА_8 (а.с.26). Потім побудували новий будинок та 24.08.1987 року разом з чоловіком отримали свідоцтво про право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.27). Рішенням виконавчого комітету Валуйської сільської Ради від 25.08.1987 року ОСОБА_4 було дозволено залишити стару будівлю під господарські потреби (а.с.31). Таким чином позивачка в 1987 році разом з чоловіком отримали документи на будинок, але з заявою щодо внесення змін до погосподарської книги Валуйської сільської Ради не зверталась. Романенко І.М. додала, що зобов'язати Валуйську сільську Раду змінити номер будинку ОСОБА_6 (сусідки позивачки) з НОМЕР_1на НОМЕР_2 неможливо, оскільки остання придбала будинок під НОМЕР_101.06.2006 року та у встановленому законом порядку зареєструвала своє право власності. В Єдиному електронному реєстрі прав власності будинок АДРЕСА_1 вже зареєстрований за ОСОБА_6, а будинку під НОМЕР_2 не має.
Представник відповідача, КП «Станично-Луганське РБТІ», Бондаренко О.М. проти позову категорично заперечувала посилаючись на те, що згідно ст. 24 ЗУ «про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень»та п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Мінюстом від 07.02.2002 року за №7/5 наданню витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно передує реєстрація в Єдиному електронному реєстрі прав власності на заявлене нерухоме майно. За адресою: АДРЕСА_1вже зареєстровано право власності в указаному реєстрі за ОСОБА_6 Стосовно впорядкування нумерації житлових будинків, яке є обов'язковим для всіх ФО та ЮО, то згідно ЗУ «Про місцеве самоврядування», цим займаються органи місцевого самоврядування.
Ухвалою суду від 16.07.2012 року ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 35 ЦПК України була залучена судом до участі в цій справі в якості третьої особи (а.с.73).
Третя особа ОСОБА_6 суду пояснила, що вона придбала земельну ділянку, площею 0,1478 га та розташований на ній житловий будинок в АДРЕСА_1згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2006 року у ОСОБА_9 Після цього у встановленому законом порядку в КП «Станично-Луганське РБТІ»зареєструвала своє право власності на вказаний будинок НОМЕР_105.06.2006 року. Таким чином будь яких порушень з її боку не має і вона категорично проти присвоєння її будинку НОМЕР_2.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного:
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 03.11.1972 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_7 купив ? частку будинку, розташованого в АДРЕСА_2 (а.с.26).
-2-
Копія свідоцтва про право приватної власності на будинок від 24.08.1987 року, виданого виконавчим комітетом Станично-Луганської Ради депутатів, підтверджує те, що будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачці та її чоловікові ОСОБА_7(а.с.27).
З копії рішення виконавчого комітету Валуйської сільської Ради від 25.08.1987 року слідує, що ОСОБА_4, що мешкає в АДРЕСА_1, було дозволено залишити стару будівлю під господарські потреби при побудові нової, оскільки стара будівля на 2 господаря (а.с.31).
Копії технічних паспортів на будинок АДРЕСА_1 від 12.05.1987 року та від 28.10.2011 року свідчать про те, що вказаний будинок належить позивачці та її чоловікові ОСОБА_7 по ? частці кожному (а.с.8-9).
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.07.2008 року -земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1згідно рішень Валуйської сільської Ради від 17.01.2007 року та від 26.06.2007 року належить на праві приватної власності ОСОБА_7 -чоловікові позивачки (а.с.13).
Копія свідоцтва про смерть підтверджує те, що чоловік позивачки ОСОБА_7 помер 04.06.2009 року (а.с.62).
Копія заяви позивачки від 12.12.2011 року свідчить про те, що остання дійсно зверталась до КП «Станично-Луганське РБТІ»з вимогою надати їй витяг з реєстру права власності на нерухоме майно для оформлення спадщини після смерті чоловіка (а.с.68).
Копія рішення реєстратора про відмову в реєстрації підтверджує те, що позивачці КП «Станично-Луганське РБТІ»було відмолено в наданні витягу з Єдиного реєстру права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для оформлення спадщини на 1/2 частку вказаного нерухомого майна, оскільки за вказаною адресою вже зареєстроване право власності на інше нерухоме майно (а.с.61).
Копія інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджує те, що за ОСОБА_6 (третьою особою) зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1 05.06.2006 року згідно з договором купівлі-продажу (а.с.70).
Копія договору купівлі-продажу від 01.06.2006 року вказує на те, що ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_6 (третя особа) купила земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок в АДРЕСА_1(а.с.83). Копія витягу з Державного реєстру правочинів підтверджує факт посвідчення вищезазначеного договору (а.с.84).
Копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.20006 року підтверджує той факт, що за ОСОБА_6 (третьою особою) зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.85).
Копія технічного паспорту від 12.05.2006 року вказує на те, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (третій особі) (а.с.86).
З матеріалів погосподарських книг Валуйської сільської Ради та інвентаризаційних справ за №284 та №98, досліджених судом слідує, що 03.11.1972 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_7 купив ? частку будинку, розташованого в АДРЕСА_2. Потім позивачка та її чоловік побудували новий будинок і 24.08.1987 року отримали свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, а рішенням виконавчого комітету Валуйської сільської Ради від 25.08.1987 року ОСОБА_4 було дозволено залишити стару будівлю під господарські потреби (інвентаризаційна справа №98).
Крім того, дослідивши вищевказані документи (інвентаризаційна справа №284) суд встановив, що згідно договору дарування від 19.04.1969 року ОСОБА_10 подарував ОСОБА_11 половину флігеля з західної сторони з надвірними побудовами під АДРЕСА_2. Зазначений в договорі дарування будинок 13.05.1988 року був зареєстрований у Ворошиловградському БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_11, але вже за адресою: АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право приватної власності від 28.07.1988 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_11 на праві приватної власності. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27.07.1991 року підтверджує той факт, що після смерті ОСОБА_11 в порядку спадкування право власності на будинок АДРЕСА_1 перейшло ОСОБА_9
Яка в свою чергу 23.05.2006 року зареєструвала право власності на нього в КП«Станично-луганське РБТІ», а 01.06.2006 року продала третій особі ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу і ОСОБА_6 05.06.2006 року у встановленому законом порядку зареєструвала своє право власності на вказаний будинок під НОМЕР_1.
Крім того, з копій погосподарських книг Валуйської сільської Ради слідує, що за чоловіком позивачки ОСОБА_7 дійсно рахується будинок АДРЕСА_1, при цьому літера «А»перекреслена.
Таким чином судом встановлено, що позивачці та її померлому чоловікові на праві приватної власності по ? частці кожному належав будинок АДРЕСА_1. Крім того, третій особі ОСОБА_6 на праві приватної власності належить будинок, який теж має номер АДРЕСА_1. Позивачка з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті свого чоловіка звернулась до КП «Станично-Ллуганське РБТІ»для отримання витягу з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, але отримала відмову з тих підстав, що за вказаною адресою вже зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 11 ч. 1 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд -зазначено в ч. 2 ст. 11 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача здійснюється за клопотанням позивача. Такого клопотання позивачкою і її представником не заявлялось.
ОСОБА_4 звертаючись до суду з дійсним позовом до Валуйської сільської Ради та КП «Станично-Луганське РБТІ» та підтримуючи його у судовому засіданні своїми правами розпорядилась на власний розсуд, з клопотанням про заміну неналежного відповідача, або про залучення співвідповідача до суду не зверталась, разом з тим, просила задовольнити позовні вимоги і визнати незаконними дії Валуйської сільської Ради, пов'язані з наданням НОМЕР_1 об'єкту нерухомого майна -житловому будинку АДРЕСА_2 та зобов'язати Валуйську сільську Раду змінити номер сусіднього будинку (що належить ОСОБА_6) з НОМЕР_1на НОМЕР_2. Крім того, просила зобов'язати КП «Станично-Луганське РБТІ»видати їй свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та внести зміни до Єдиного електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, зареєструвавши в ньому право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1за ОСОБА_4
Таким чином в позові ОСОБА_4 йдеться мова про зміну номеру будинку з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 який на праві власності належить ОСОБА_6 При цьому позивачка не зазначила в позові в якості відповідача ОСОБА_6 за якою і зареєстроване право власності в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно на будинок АДРЕСА_1, під час розгляду справи в суді з клопотанням про залучення ОСОБА_6 в якості співвідповідача теж не зверталась. На думку суду розгляд вимог позивачки без пред'явлення позову до ОСОБА_6 буде перешкоджати всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та порушувати права власника спірного будинку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в межах заявлених нею вимог і доказів, що містяться в матеріалах справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 33, 60, 61, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча: