Головуючий у 1-й інстанції: Драч Ю.І.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"09" серпня 2012 р. Справа № 2а-126/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
при секретарі Кошиль О.Ю. ,
за участю позивача та його представника , третьої особи
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира Корольовського районного суду м. Житомира від "29" березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської міської ради про визнання протиправним рішення міської ради та його скасування ,
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом , в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення 36 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 23 грудня 2009 року № 1143 в частині надання в оренду ОСОБА_5 в строкове користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2
Позовні вимоги обгрунтовував тим , що оскаржуване рішення порушує його право вільно користуватися і розпоряджатися майном.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 березня 2012 року провадження у справі було закрито.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено , що рішення 36 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 23 грудня 2009 року № 1143 надано в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0402 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд , розташованого за адресою АДРЕСА_2.
Позивач є власником квартири в АДРЕСА_1 і на його думку оскаржуване рішення порушує його право вільно користуватися та розпоряджатися квартирою .
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції покликався на те , що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб"єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов"язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 80 ЗК встановлено, що суб"єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об"єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб"єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб"єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов"язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).
Міськрада у справі, яка розглядається, є суб"єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Міськрада відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб"єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому (Міськрада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 ЗК, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування спірною земельною ділянкою. Міськрада як власник землі вільна у виборі суб"єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб"єктом владних повноважень у цих відносинах не був.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомир від "29" березня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк
Повний текст рішення складено 14.08.2012 року
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Житомирська міська рада майдан С.П. Корольова, 4/2,м.Житомир,10014