Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"09" серпня 2012 р. Справа № 0670/12034/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
при секретарі Кошиль О.Ю. ,
за участю представників сторін:
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2012 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.05.2011 ,
У грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25.05.2011 р. за № 0001732301.
Позовні вимоги обгрунтовував тим , що висновки податківців є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки навіть у випадку недооформлення належним чином акту виконаних робіт не можна зробити висновок про невикористання цих робіт у господарській діяльності.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року позов задоволено.
Представники позивача позов підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25.05.2011 р. за № 0001732301.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з неповним з"ясуванням обставин справи .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено , що Державною податковою інспекцію у м.Житомирі було проведено планову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" код ЄДРПОУ 00226098 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 2130/23-1/00226098/0110 від 10.05.2011 р., в ході якої встановлено порушення позивачем, зокрема п.п.7.4.1., п.7.4.5. п.7.4 п. 7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68119 грн., в т.ч. по періодах: березень 2010 р. - 6667 грн.; квітень 2010 р. - 20487 грн.; серпень 2010 р. - 9864 грн.; вересень 2010 р. - 12298 грн.; листопад 2010 р. - 18803 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення № 0001732301 від 25 травня 2011 р., яким відкритому акціонерному товариству "Електровимірювач" нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85149 грн., в т.ч. 68119,00 грн. за основним платежем та 17030,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Перевіркою повноти визначення відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач" податкового кредиту за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) його завищення на загальну суму 68119 грн.. в т.ч. по періодах: березень 2010 р. - 6667 грн.; квітень 2010 р. - 20487 грн.; серпень 2010 р. - 9864 грн.; вересень 2010 р. - 12298 грн.; листопад 2010 р. -18803 грн.
Перевіряючі дійшли висновку , що до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 68119,00 грн. з вартості послуг, по яких не підтверджено фактичне їх придбання та відповідно використання в господарській діяльності платника, отриманим від постачальників в господарській діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно однесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, а тому врахування податковим органом основного платежу по податку на додану вартість є неправомірним .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної, (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна, ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у
тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі с.т.З цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно приписів п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
В п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХГУ, із змінами і доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів ,справи позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Баракуда і К" та ВАТ "ЕК "Житомиробленерго".
31 грудня 2009 р. між позивачем, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Баракуда і К" (охороною) було укладено договір про надання охоронних послуг строком з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. За цим договором замовник передав, а охорона прийняла під охорону об'єкт, складові частини якого наведені в дислокації та зазначений в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Сума даного договору складає 33000 грн. щомісяця, в т.ч. 5500 грн. ПДВ.
Додатковою угодою № 1 до вказаного договору від 29.01.2010 р. встановлено, що з 01.02.2010 р. на об'єкті відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" вартість охоронних послуг збільшується на 7000 грн. в місяць, загальна вартість охоронних послуг по договору буде становити в місяць 40000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.
Факт виконання надання вказаних послуг у лютому 2010 р. підтверджується актом № БР-0000036 здачі-прийняття робіт від 26 лютого 2010 р.; у березні 2010 р. підтверджується актом № БР-0000059 здачі-прийняття робіт від 31 березня 2010 р.; у квітні 2010 р. підтверджується актом № БР-0000085 здачі-прийняття робіт від 30 квітня 2010 р.
Крім того , що 30.10.2000 р. між електропостачальною компанією Житомирський РЕМ ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ВАТ "Електровимірювач" було укладено договір на постачання електроенергії № 4. Згідно умов якого енергопостачальна організація забезпечує постачання електричної енергії у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором. На підставі даного договору постачальником були виставлені рахунки на оплату активної та реактивної енергії за квітень 2010 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р., листопад 2010 р.
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.
За таких обставин доводи позивача , наведені в апеляційній скарзі , спростовуються матеріалами справи , а висновок суду першої інстанції є таким , що грунтується на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк
Повний текст складено 14.08.2012 року
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Електровимірювач" площа Перемоги,10,м.Житомир,10003
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014