ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/14937-2012 08.11.12
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської
міської державної адміністрації) «Київреклама»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К»
Про стягнення 24 272,73 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Нестеренко Г.А. -по дов. № 196-6/КР від 03.01.2012
Від відповідача Песиголовець Я.О. -по дов. № 440/Д від 15.05.2012
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К»24 272,73 грн. заборгованості яка складається з : 21 900,14 грн. боргу по сплаті плати за пріоритет на місце для розміщення зовнішньої реклами, 912,66 грн. пені, 80,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 15% річних в сумі 1 379,46 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 280/767/11 від 04.01.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/14937-2012 та призначено її до розгляду на 06.11.2012.
Позивач в судовому засіданні 06.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у поданому в судовому засіданні 06.11.2012 відзиві проти задоволення позову заперечує, оскільки за умовами п. 5.2. договору обов'язок формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування та інших платежів покладено на позивача. обов'язку відповідача щодо отримання та оплати рахунків передує обов'язок позивача щодо формування такого рахунку. З огляду на те, що позивачем не було сформовано відповідних рахунків, відповідачем не було здійснено оплати цих послуг за договором за відповідні періоди. Згідно ст. 613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання сталось з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. З огляду на вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідачу незрозуміло на яких підставах позивачем здійснено нарахування пені понад строк більший ніж 183 дні (6 місяців). Оскільки затримка оплати пов'язана з невиконанням позивачем свого зобов'язання, відповідач вважає що зазначене виключає можливість нарахування пені, процентів та збитків.
В судовому засіданні 06.11.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.11.2012.
Позивачем в судовому засіданні 08.11.2012 подано довідку про стан розрахунків між сторонами за договором, згідно якої борг за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів перед позивачем відсутній.
Відповідачем в судовому засіданні 08.11.2012 подано платіжні доручення, згідно яких відповідач повністю перерахував на рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 21 900,14 грн.
В судовому засіданні 08.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
04.01.2011 між Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К»(розповсюджувач) було укладено договір № 280/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 900,14 грн., та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 912,66 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 80,17 грн. та 15 % річних в сумі 1 379,46 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет -це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про розповсюджувача, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.
З адресної програми № 1 від 04.01.2011 до договору вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцем за такою адресою: Дніпровський район, вул. Братиславська, 11 (тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 9.200х2.490 загальною площею 68.7200 кв. м., кількість площин 3 № 12475-06 (23542).
За умовами п. 4.1.1. договору підприємство має право нараховувати, своєчасно отримувати та вимагати від розповсюджувача плату за право тимчасового користування, сплати штрафів, пені, коригувати розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) оплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору, здійснювати контроль за надходженням будь-яких платежів за цим договором.
Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування
Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ покладено на відповідача.
Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 42918 від 04.10.2011 на суму 3 813,95 грн., № 47003 від 07.12.2011 на суму 3 813,95 грн., № 52072 від 02.03.2012 на суму 3 813,95 грн., № 58876 від 14.08.2012 на суму 3 813,95 грн., № 60366 від 17.09.2012 на суму 6 555,89 грн., № 60872 від 27.09.2012 на суму 88,45 грн., загалом на суму 21 900,14 грн.
Відповідачем доказів в підтвердження того, що рахунки позивачем не було своєчасно оформлено не подано.
Згідно п. 5.2.4. договору розповсюджувач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати підприємству плату за право тимчасового користування.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день звернення з позовом до суду становила 21 900,14 грн.
Відповідачем в судовому засіданні 06.11.2012 подано платіжні доручення №№ 153015, № 153016 від 01.11.2012, №№ 153562, 153563 від 02.11.2012, №№ 153789, 153790 від 05.11.2012 про перерахування позивачу коштів в загальному розмірі 21 900,14 грн. з посиланням в призначенні платежу на вищевказані рахунки.
Згідно наданої позивачем в судовому засіданні 08.11.2012 довідки про стан розрахунків між сторонами за договором, борг за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів перед позивачем відсутній.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 21 900,14 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 912,66 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 912,66 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 15% річних в розмірі 1 379,46 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.3. договору позивач має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.
Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 7.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15% річних в розмірі 1 379,46 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору суд приймає до уваги те, що відповідач здійснив оплату суми основного боргу після порушення провадження у справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 900,14 грн. припинити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К»(м. Київ, вул. Братиславська, 11, код ЄДРПОУ 32490244) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 66 коп. пені, 80 (вісімдесят) грн. 17 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 379 (одну тисячу триста сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. -15% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 12.11.2012.
Суддя В.В.Сівакова