ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/10931-2012 30.10.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК планета-міст"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
Про визнання договору фінансового лізингу недійсним
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Букова Ю.В. -пред. за довіреністю б/н від 20.09.2012р.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК планета-міст" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі по тексту -відповідач), у відповідності до якої просить суд визнати Договір фінансового лізингу №596-D від 22.05.2008 року недійсним з моменту укладення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/10931-2012, розгляд справи призначено на 11.09.2012 року.
В судове засідання 11.09.2012 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. 11.09.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.09.2012 року відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 27.09.2012р., в зв'язку з неявокю в судове засідання представників сторін, невиконанням ними вимог ухвали суду та за клопотанням позивача.
27.09.2012р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем відповідно до ст.267 ЦК України подано заяву про застосування строку позовної давності.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/10931-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.
Ухвалою суду від 27.09.2012 року справу прийнято до провадження судді Балаца С.В. та призначено до розгляду на 30.10.2012 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу №5011-9/10931-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.
30.10.2012р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 30.10.2012р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представника відповідача суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких просив в позові відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та сплив строку позовної давності; просив при винесенні рішення взяти до уваги подані ним заяву щодо застосування строку позовної давності та письмові заперечення.
Враховуючи те, що неявка позивача не першкодає розглядові справи по суті, суд на підставі ст. 75 ГПК України вирішує спір за наявними у спраі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва
22.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК планета-міст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" було укладено Договір фінансового лізингу №596-D, згідно з яким лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержуважем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, на строк та на умовах, визначених цим договором.
Відповідачем було виконано умови Договору фінансового лізингу №596-D від 22.05.2008р.
Позивач свої зобов'язання щодо внесення лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №596-D від 22.05.2008р. виконав частково.
10.08.2012р. позивач звернувся Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійним Договору фінансового лізингу №596-D від 22.05.2008 року з моменту укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що договір було укладено на вкрай невигідних умовах, під впливом тяжких обставин, а зокрема через фінансову кризу.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Пунктом 1 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до ч.1 ст.233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У відповідності з п.23 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Тобто, для кваліфікації правочину за ст.233 Цивільного кодексу України необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Частина 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими приписи ст.233 ЦК України пов'язують визнання оспрорюваного правочину недійсними.
Крім того, суд зазначає, що позивачем пропущено встановлені загальні строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у заяві від 27.09.2012р., поданій через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до ст.258 ЦК України.
У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовну заяву вих. б/н від 10.08.20012р., зареєстровано канцелярією суду за вх. №15420 від 10.08.2012р., тобто у термін більший за три роки з дати укладення Договору фінансового лізингу №596-D від 22.05.2008 року.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача в частині спливу строку позовної давності щодо позовних вимог позивача, що є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.11.2012 року
Суддя Г.П. Бондаренко