ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 листопада 2012 року м. Київ № 2а-15139/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
ОСОБА_1
до Корчевської Н.В. начальника відділу підтримання Державного обвинувачення в суді прокуратури м. Севастополя
про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Корчевської Н.В. начальника відділу підтримання Державного обвинувачення в суді прокуратури м. Севастополя про зобов'язання відповідача виконати відповідні дії, розглянути заяву про злочин в порядку ст. 97 КПК України та винести рішення у вигляді постанови на кожну заяву; направити заяви про злочини за належністю; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в сумі 150 грн. спричинену діями відповідача; визнати дії відповідача порушуючи ми Конституцію України та закони України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.2 ч.3 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У своєму позові позивач зазначає, що з Генеральної прокуратури України, Ленінського районного суду м. Севастополя, Прокуратури Автономної Республіки Крим до прокуратури м. Севастополя надійшли заяви позивача про злочин для розгляду. Карчевська Н.В. начальник відділу підтримання Державного обвинувачення в суді прокуратури м. Севастополя 06.08.2010 року,12.07.2010 року, 23.07.2010 року, 02.09.2010 року позивачу направила роз'яснювальні листи в яких вказує на те що розглянути заяви про злочин та прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України підстав немає, та повертає вісім заяв про злочин від 2009 року у вигляді доповнень, що надійшли з Прокуратури Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини 2 статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1)порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Згідно із статтею 236 Кримінально-процесуального кодексу України скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Слід зазначити, що 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційним Судом України прийнято рішення у справі №1-29/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України , частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст. 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини).
Відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України, положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини 2 статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Як вбачається з вказаного вище рішення, Конституційним Судом України зокрема встановлено, що "правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Позивач у своїй позовній заяві, просить зобов'язати відповідача виконати відповідні дії, розглянути заяву про злочин в порядку ст. 97 КПК України та винести рішення у вигляді постанови на кожну заяву; направити заяви про злочини за належністю; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в сумі 150 грн. спричинену діями відповідача; визнати дії відповідача порушуючи ми Конституцію України та закони України.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, зміст поданих позовних вимог до Корчевської Н.В. начальника відділу підтримання Державного обвинувачення в суді прокуратури м. Севастополя зводиться до прохання прийняття нею, передбаченого кримінально-процесуальним кодексом рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, заявлені позивачем позовні вимоги можуть бути вирішені в порядку кримінального судочинства.
При цьому, слід зазначити, що в силу ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні вирішити публічно правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду викладених позивачем у позові позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.160, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі надіслати особі, яка його подала.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі. У випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
4. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Т.О. Скочок