12 вересня 2012 р. Справа № 2020/2а-5154/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.06.2012р. по справі № 2020/2а-5154/12
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинення дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив суд: визнати незаконним рішення від 14.03.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова призначити йому пенсію за вислугу років; стягнути з відповідача судові витрати у справі на його користь.
Свої вимоги він обґрунтовує тим, що з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року він працював у Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог» на посаді лікаря стоматолога - протезиста, з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року працював на посаді лікаря стоматолога - ортопеда у фірмі «Стоматолог», з 01.10.2002 року по 24.12.2012 року працював на посаді лікаря стоматолога - ортопеда у ТОВ «Творчий пошук», з 03.01.2003 року по 29.09.2011 року працював посаді лікаря стоматолога - ортопеда у стоматологічному кабінеті Приватної фірми «Кіліманджаро», однак після його звернення до відповідача з проханням призначення йому пенсії за вислугу років, рішенням від 14.03.2012 року було відмовлено в призначенні пенсії по вислузі років у зв'язку з тим, що переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соцзахисту і посад, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, періоди роботи у Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог» та Фірмі «Стоматолог» неможливо зарахувати до стажу за вислугу років, оскільки не вбачається робота в закладах охорони здоров'я. Вважаючи рішення від 14.03.2012 року незаконним та необгрунтованим, він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.06.2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Переліку закладів і установ освіт охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що мале державне підприємство «Стоматолог» в подальшому змінивши назву на фірму «Стоматолог», здійснюють медичну практику у сфері терапевтичної стоматології, хірургічної стоматології, ортопедичної стоматології, відповідно до ліцензій серії АЗ № 004219 від 18.09.1997р., серії АА №267735 від 07.09.2000р., виданих Міністерством охорони здоров'я (а.с.24,25) Приватна фірма «Кіліманджаро» відповідно до свого статуту здійснює медичну практику (а.с.29-32) відповідно ліцензій серії АА №327825 від 16.05.2002р., серії АБ №118644 від 11.08.2004р., серії АВ № 367595 від 31.08.2007р. Позивач працював на посадах лікаря стоматолога - протезиста, ортопеда у Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог» з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року та з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року у фірмі «Стоматолог», з 03.01.2003 року по 29.09.2011 року працював посаді лікаря стоматолога - ортопеда у стоматологічному кабінеті Приватної фірми «Кіліманджаро». З 01.10.2002 року по 24.12.2002 року позивач працював на посаді лікаря стоматолога - ортопеда у ТОВ «Творчий пошук». Ці обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.12-17).
Отримавши відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугою років, як працівнику охорони здоров'я за період роботи з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року в Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог» з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року у фірмі «Стоматолог», позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом за захистом своїх прав.
Судом першої інстанції на підставі п.є ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Перелік закладів і установ освіт охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 4 листопада 1992 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення. Право окремих категорій громадян на пенсію за вислугу років визначено ст. 51 зазначеного Закону.
Згідно п. "и"ст.77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, медичні працівники мають право на пільгові умови пенсійного забезпечення.
Право на пенсію за вислугу років для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення передбачено п. "е"ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року було затверджено Перелік закладів і установ охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1436 від 26.09.2002 року. Зазначеним переліком визначені заклади охорони здоров'я, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності, належності зазначених закладів і установ.
Відповідно до розділу 2 до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально - профілактичні заклади особливого типу, лікувально - трудові профілакторії, амбулаторно - поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові,заклади охорони материнства і дитинства, санітарно - курортні заклади, санітарно - епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.
Згідно ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Види закладів охорони здоров'я, які забезпечують безпосередньо охорону здоров'я населення передбачені ст. 16 вказаного Закону. До таких відносяться санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики визначається актами законодавства України.
Згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Отже, проведення державної акредитації медичного закладу визначає наявність відповідних умов для надання певного рівня медичної допомоги. Факт отримання ліцензії на здійснення медичної практики свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я (мале державне підприємство, приватна фірма) здійснювати діяльність на певному рівні. Тож необхідною умовою для здійснення діяльності лікарняного закладу є відповідний дозвіл - ліцензія, зокрема, для врахування працівникам стажу роботи на посадах в межах такого закладу охорони здоров'я при перерахунку пенсії за вислугою років.
Відповідно до положень законодавства заклад охорони здоров'я, мале державне медичне підприємство, приватна фірма, відповідає переліку закладів охорони здоров'я та є лікарняним закладом, який включено до переліків закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, колегія суддів також зазначає, що на момент звернення позивача до суду у позивача був наявний необхідний спеціальний стаж роботи, за умови якого виникає право пенсію за вислугою років, але відповідно оскаржуваного рішення відповідача (а.с.11) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за період роботи з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року в Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог» з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року у фірмі «Стоматолог». За період роботи з 03.01.2003 року по 29.09.2011 року посаді лікаря стоматолога - ортопеда у стоматологічному кабінеті Приватної фірми «Кіліманджаро» та з 01.10.2002 року по 24.12.2002 року на посаді лікаря стоматолога - ортопеда у ТОВ «Творчий пошук» відповідачем у призначенні пенсії за вислугу років позивачу не відмовлено і з матеріалів справи не вбачається з якою заявою за змістом та документами позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про призначення йому пенсії за вислугу років. Зазначені обставини знаходять своє підтвердження у матеріалах даної справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі щодо відмови визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі від 14.03.2012 року та забов'язання вчинити певні дії.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.160, 196, п.3ч.1 ст.197, п.3 ст.198, п.4, 3 ч.1 ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.06.2012р. по справі № 2020/5154/2012 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання незаконним рішення та забовьязання вчинення дій.
Визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 14.03.2012 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику лікарняного закладу охорони здоров'я щодо не зарахування періодів роботи з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року у Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог»та з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року у фірмі «Стоматолог».
Забов'язати управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу стаж роботи на посаді лікаря стоматолога -протезиста з 01.02.1992 року по 30.11.1994 року у Малому державному медичному підприємстві «Стоматолог», стаж роботи на посаді лікаря стоматолога -ортопеда з 01.12.1994 року по 16.07.2002 року у фірмі «Стоматолог».
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.