Справа № 4-3948/12
08 листопада 2012 року м.Київ
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої - судді Тарасюк К.Е.,
при секретарях Миронюк О.А., Фурмановій В.М.,
за участю прокурора Городового О.А.
розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 26.09.12р. на протизаконні дії Генерального прокурора України ОСОБА_2 та Генеральної прокуратури України вцілому щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по заявам скаржника №2 від 26.03.12р., 03.05.12р., 04.07.12р. про службові злочини ОСОБА_3 та по заяві №2-С від 15.05.12р. про особистий злочин ОСОБА_1,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою від 26.09.2012р. в порядку ст. 236 КПК України на протизаконні дії Генерального прокурора України і Генпрокуратури в цілому щодо не реагування на його заяви №2 про службові злочини за ст. 366 ч.2 КК України ОСОБА_3 під час представництва в Європейському Суді та низці інших статей, а також по заяві №2-С про його особистий злочин, в порядку ст.ст.96,97 КПК України. Скаржник просив зобов'язати Генерального прокурора України перевірити його заяви про службові злочини від 26.03.12р., 03.05.12р., 04.07.12р., в яких він просив порушити кримінальну справу щодо заступника міністра юстиції України ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України та іншими статтями КК, в порядку ст.97 КПК України, та заяву № 2-С від 15.05.12р. про особистий злочин ОСОБА_1 за ст. 383 КК України та прийняти по ним процесуальне рішення, передбачене ст.97 КПК України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити, долучивши докази на підтвердження своєї позиції. Підтримав свої письмові пояснення, де зауважив, що завданням цього судового розгляду є дослідження його заяв №2 та №2-с щодо відповідності їх вимогам ст.ст.94-98 КПК України, а також просив надати роз'яснення прокурорам Генеральної прокуратури України, яким чином вони повинна реагувати на такі заяви про злочини, пославшись на власну методику реагування прокурорів на заяви громадян про злочини в світлі ст.ст.96,97 КПК України, п.4.10 Інструкції ГПУ від 21.06.11р., затвердженої Наказом ГПУ №9гн від 21.06.12р., ст.12 Закону України «Про звернення громадян», Рішення Конституційного Суду України №1-29/2011, ст. 55 Конституції України, з якою він звертався до Генеральної прокуратури України.
Прокурор Городовий О.А. оголосив письмові заперечення, в яких просив скаргу залишити без задоволення, зауваживши, що 19.04.2012р. до Генеральної прокуратури України з Верховної Ради України надійшла заява скаржника ОСОБА_1, датована 26.03.2012р., у якій він вказував на порушення законодавства заступником Міністра юстиції України ОСОБА_3. За результатами розгляду вказаного звернення 25.04.12р. Головним управлінням нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Генеральної прокуратури України обґрунтовано надано йому відповідь. На звернення, яке надійшло до Генеральної прокуратури України, датоване 03.05.12р. з аналогічних підстав, листом №06/1-1255-03 від 03.05.12р. Генеральною прокуратурою України була надана відповідь, у якій скаржнику роз'яснено, що незгода з відповідями на попередні скарги не є підставами для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України. Чергові скарги ОСОБА_1 від 04.07.12р. про злочини ОСОБА_3 також були розглянуті в ГПУ із наданням відповіді від 02.08.12р. Крім того, 30.05.12р. до ГПУ з Верховної Ради України надійшли звернення ОСОБА_1 від 15.05.12р., за результатами перевірки по яких останньому була надана відповідь листом від 27.06.12р. Зауважив, що звернення ОСОБА_1 до ГПУ про нібито скоєння злочинів не відповідали вимогам ст.ст.94-98 КПК України, оскільки ґрунтувались лише на припущеннях без наведення жодного конкретного порушення, а тому не передбачали прийняття рішення, згідно ст.97 КПК України. Дії працівників ГПУ вважав законними. Доповнив, що ОСОБА_1 вбачає злочин в діях кожного, хто відмовляє йому в задоволенні його необґрунтованих вимог, а в подальшому, звертається із заявами про злочин, чим чинить тиск з метою прийняття бажаного ним рішення.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судової справи №4-3948/12, матеріали наглядового провадження за зверненнями ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України №06/1-1255-03 (т.73, 75, 78), додатково долучені матеріали, дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 236 КПК України дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.12р. до Генеральної прокуратури України з Верховної Ради України (листом від 11.04.12р.) надійшла, зокрема, заява ОСОБА_1 №2 від 26.03.12р. про службовий злочин ОСОБА_3 злочину за ст.366 ч.2 КК України, а також за ст.ст.396 ч.1, 256 ч.2, 366, 24 ч.2, 186 ч.5 КК України, в якій останній вимагав дослідити заперечення ОСОБА_3 в Європейському Суді, де міститься неправдива інформація і порушити кримінальну справу по вказаним фактам уповноваженою структурою УВБ ГПУ.
Крім того, 03.05.12р. до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 №2 від 03.05.12р.(повторно) про службовий злочин ОСОБА_3 за ст.366 ч.2 КК України, а також за ст.ст.396 ч.1, 256 ч.2, 366, 24 ч.2, 186 ч.5 КК України, в якій останній вимагав порушити кримінальну справу по вказаним фактам, або надати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, зауваживши про одночасне порушення кримінальної справи щодо нього за ст.383 КК України у такому випадку.
Листом заступника начальника ГСУ Генеральної прокуратури України Трунова В. №06/1-1255-03 від 03.05.12р. ОСОБА_1 було повідомлено, що його звернення розглянуто. Встановлено, що протягом 2008-2011р.р. ним неодноразово подавались до Міністерства юстиції України скарги щодо винесення неправосудних рішень суддями, відповіді на які надавались ОСОБА_3, де зазначалось, що Міністерство юстиції України не має повноважень надавати правову оцінку рішенням судів. Роз'яснювалось, що незгода із отриманими рішеннями не є підставою для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
16.05.12р. до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 №2-С від 15.05.12р. про його особистий злочин за ст.383 КК України про завідомо неправдиве повідомлення щодо вчинення злочинів ОСОБА_3.
27.06.12р. листом заступника начальника ГСУ ГПУ Колісника А. №06/1-1255-03 ОСОБА_1 було повідомлено, що його звернення розглянуто, надано змістовне повідомлення щодо обставин розслідування кримінальної справи вбивства його брата та зазначено про відсутність підстав для прокурорського реагування, оскільки незгода із процесуальними рішеннями, винесеними суддями та працівниками органів прокуратури не є підставами для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
04.07.12р. до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 №2 від 04.07.12р. (повторно), в якій він стверджував про вчинення заступником міністра юстиції ОСОБА_3 злочину за ст.366 ч.2 КК України, а також за ст.ст.396 ч.1, 256 ч.2, 366, 24 ч.2, 186 ч.5 КК України та вимагав порушити кримінальну справу по вказаним фактам, або надати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, зауваживши про одночасне порушення кримінальної справи щодо нього за ст.383 КК України у такому випадку.
Листом прокурора відділу Генеральної прокуратури України Городового О. від 02.08.12р. №06/1-1255-03 ОСОБА_1 було повідомлено, що його звернення розглянуто, з викладених доводів йому було надано відповідь від 23.07.12р., підстав для реагування не встановлено.
Крім того, листом прокурора відділу ГПУ Городового О. від 29.08.12р. №06/1-1255-03 ОСОБА_1 було роз'яснено, що його звернення за своїм змістом не є заявами про злочин, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо протиправності дій, без наведення жодного конкретного факту, що не передбачає прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України. Підстав для їх задоволення, в тому числі і щодо тих, в яких ОСОБА_1 вказує на порушення закону ним самим, не встановлено.
Оцінюючи наведене, суд виходив з того, що відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Чинним Кримінальним кодексом України визначено, які саме діяння є злочинними, у чому полягає об»єктивна та суб»єктивна їх сторона, кваліфікуючі ознаки, тощо. У випадках, коли у заяві чи повідомленні є об»єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, лише тоді є підстави вважати таку заяву чи повідомлення заявою про злочин, що тягне за собою прийняття передбаченого законом процесуального рішення з винесенням відповідної постанови. Якщо ж у заяві чи повідомленні про злочин такі ознаки відсутні, вони не можуть вважатися такими, що потребують обов»язкового прийняття рішення у порядку ст. 97 КПК України.
Вивчивши заяви ОСОБА_1 від 26.03., 03.05, 15.05, 04.07.12р. про злочини, незаконні дії Генеральної прокуратури України по яких є предметом судового розгляду, суд погоджується з доводами прокурора у справі про те, що їх зміст не вказує на наявність ознак злочинів, про які в них йдеться, а тому їх не можливо визнати заявами про злочин в розумінні ст.ст.94-98 КПК України, оскільки вони не відповідають всім вищенаведеним вимогам.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що вказані заяви ОСОБА_1 були обґрунтовано розглянуті працівниками Генеральної прокуратури України в порядку Закону України «Про звернення громадян», на них були надано змістовні відповіді, що свідчить про відповідність дій працівників Генеральної прокуратури України нормам чинного законодавства.
Підстав для прийняття Генеральною прокуратурою України рішення в порядку ч.2 ст.97 КПК України по заявах ОСОБА_1 від 26.03., 03.05, 15.05, 04.07.12р. судом не встановлено.
При цьому, вимоги скаржника роз'яснити процесуальною постановою суду за результатами розгляду його скарги ті чи інші положення законів, розтлумачити норми законодавства, роз'яснити методику перевірки і розгляду заяв і повідомлень про злочини працівникам Генеральної прокуратури України, - не ґрунтуються на чинному кримінально-процесуальному законі, оскільки таких повноважень суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.97, 236 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 від 26.09.12р. на протизаконні дії Генерального прокурора України ОСОБА_2 та Генеральної прокуратури України в цілому щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по заявам скаржника №2 від 26.03.12р., 03.05.12р., 04.07.12р. про службові злочини ОСОБА_3 та по заяві №2-С від 15.05.12р. про особистий злочин ОСОБА_1, - залишити без задоволення.
На постанову прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя К.Е. Тарасюк