Справа № 4-3163/12
Іменем України
07.11.2012 року м.Київ
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі - Полтавець А. І.,
за участю прокурора - Мацієвського О.С.,
скаржника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на дії Генеральної прокуратури України, -
ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 236 КПК України, в якій просить визнати незаконними дії службових осіб Генеральної прокуратури України щодо надання заздалегідь хибних (на його думку) заперечень при розгляді його скарг в Печерському районному суді м. Києва по справам 4-332/12 та 4-394/12.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.
Скаржник ОСОБА_2 взяв участь в судовому засіданні за використанням відеоконференцзв'язку та підтримав доводи своєї скарги.
Суд, вислухавши думку прокурора, скаржника, дослідивши матеріали судової справи № 4-3163/12, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально-процесуальними кодексом України.
Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.
Нормами КПК України передбачено лише порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України).
Окрім цього, до контрольних функцій суду відносяться застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Отже, у відповідності до чинного законодавства, судовому оскарженню в порядку гл. 22 КПК України підлягають постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи (за фактом, якщо таке порушення безпосередньо стосується інтересів певних осіб), постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи.
Інших винятків з цього приводу КПК України не передбачає.
Відповідно до ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Крім того, відповідно до ст. 236 КПК України, скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК.
Як вбачається зі змісту скарги, скаржник оскаржує дії прокурорів Генеральної прокуратури України щодо надання заздалегідь хибних (на його думку) заперечень при розгляді його скарг в Печерському районному суді м. Києва по справам 4-332/12 та 4-394/12, якими на його думку обґрунтовані постанови суду по цим справам.
Крім того, зі змісту скарги ОСОБА_2 від 30.07.2012 року вбачається фактично намагання заявника в позапроцесуальний спосіб оскаржити законність процесуальних рішень Печерського районного суду м. Києва по справам 4-332/12 та 4-394/12.
Разом з цим, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Крім того, на даний час порядок розгляду скарг на дії прокурора не врегульований ні Конституцією України, ні КПК України, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дії чи бездіяльності прокурора протиправними, а також не має правових підстав для задоволення скарги про зобов'язання прокурора вчиняти дії, тобто визнати незаконною ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».
Також, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду не вправі переглядати постанову судді місцевого суду.
Таким чином, ці дії прокурорів в порядку судового контролю оскарженню не підлягають, а тому скаргу слід вважати такою, що залишена без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 235, 236 КПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_2 на дії Генеральної прокуратури України, - залишити без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя В.В. Підпалий