30 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/4229/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року,
У березні 2009 року ОСОБА_4 у Лисянському районному суді Черкаської області пред'явив позов до УПФ України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він відноситься до категорії громадян з правовим статусом "діти війни" та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалося, просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його здійснити відповідні перерахунки та виплати за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року, позов ОСОБА_4 до УПФ України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії частково задоволено.
Визнано відмову УПФ України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_4 відповідно до Закону "Про соціальний захист дітей війни" неправомірною.
Зобов'язано УПФ України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено частиною 1 статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів.
В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Лисянському районі Черкаської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що ОСОБА_4 народився у 1941 році і відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув правового статусу особи, передбаченого цим Законом.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року
№ 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
Отже, у 2006 році та в період з 01 січня по 09 липня 2007 року ОСОБА_4 не мав права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки підвищення до пенсії у 2006 році не було впроваджено, а норма відповідного Закону, якою передбачено це право, у 2007, 2008 роках була зупинена та змінена. Право ОСОБА_4 на підвищення до пенсії у встановленому Законом розмірі відновлено лише з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України вказаних вище рішень.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до частини першої статі 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла на час вирішення справи судом першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 з 09 липня по 31 грудня 2007 року суд першої інстанції та апеляційний суд, який переглянув постанову суду та залишив судове рішення без змін, зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України не врахували.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, а відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску вказаного строку, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за 2007 рік, оскільки ці вимоги сягають за межі річного строку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів необхідно частково змінити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 року змінити та в абзаці 4 її резолютивної частини слова та цифри "за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та" вилучити.
В решті постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.