"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/95457/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в м. Антрациті Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів за касаційною скаргою УПФ України в м. Антрациті Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 20 травня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року,
У травні 2011 року ОСОБА_4 в Антрацитівському міськрайонному суді Луганської області пред'явила позов до УПФ України в м. Антрациті Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів.
Зазначив, що він має правовий статус дитини війни, а тому відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки таке підвищення виплачувалось не в повній мірі просить визнати бездіяльність УПФ України в м. Антрациті Луганської області незаконною та зобов'язати відповідача призначити та нараховувати на його користь підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року та за 2009-2011 роки.
Ухвалою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 11 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання здійснити виплату щомісячні соціальної допомоги згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2007, 2008, 2009 роки та до 09 листопада 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 20 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано незаконними дії УПФ України в м. Антрациті Луганської області щодо відмови у нарахуванні та виплати на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 10 листопада 2010 року по 09 травня 2011 року.
Зобов'язано УПФ України в м. Антрациті Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 10 листопада 2010 року з урахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року апеляційну скаргу УПФ України в м. Антрациті Луганської області задоволено частково.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 20 травня 2011 року змінено.
У абзаці третьому резолютивної частини постанови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 20 травня 2011 року після слів "з 10 листопада 2010 року" доповнено словами "по 22 липня 2011 року".
В іншій частини постанову суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі УПФ України в м. Антрациті Луганської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в м. Антрациті Луганської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.
Однак, відповідачем не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус "діти війни".
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому, зазначені висновки судів ґрунтувались на тому, що в 2010 році законодавцем дія положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежувалась.
Поряд з цим, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", відповідно до пункту 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії проводиться підвищення у розмірі 49,8 грн. Дана постанова набрала чинності 23 липня 2011 року та діє до 01 січня 2012 року.
Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні чинного законодавства.
Судові рішення законні і обґрунтовані.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 20 травня 2011 року у незміненій частині та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.