01 листопада 2012 року м. Київ К-41220/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010р. у справі № 2-а-3072/08 за позовом Прокурора Драбівського району Черкаської області в інтересах Драбівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів, -
У грудні 2008 року прокурор Драбівського району в інтересах Драбівського районного центру зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_4, у якому просив стягнути з відповідача безпідставно виплачені як допомогу по безробіттю кошти в сумі 5774,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 5 лютого 2008 року звернулася до Драбівського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. В поданій заяві відповідачем було зазначено, що він не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Однак центром зайнятості була проведена перевірка та згідно даних Державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_4 в період з 29.04.2008 року по 01.10.2008 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Таким чином ОСОБА_4 звертаючись 5 лютого 2008 року до центру зайнятості з заявою, приховала той факт, що є приватним підприємцем. Саме тому виплачені їх кошти як допомога по безробіттю за період з 29.04.2008 року по 01.10.2008 року підлягають стягненню на користь центру зайнятості.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що зазначене у пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»ОСОБА_4 не можна вважати зайнятою особою, оскільки вона не займалася будь якою діяльністю на задоволення особистих потреб чи потреб суспільства та не мала відповідного доходу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 безпідставно отримані кошти, виплачені як допомогу по безробіттю, в сумі 5774,52 грн. на користь Драбвіського районного центру зайнятості. Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за судовим рішенням, що не пов'язане з її банкрутством, проведена 02 лютого 2008 року. А відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідач 05.02.20008 року звернулася до Драбівського районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. Згідно наказу №НТ 080429 від 29.04.2008 року такий статус ОСОБА_4 був наданий, призначено виплату допомоги.
30.10.2008 року на підставі наказу №НТ 081030 від 30.10.2008 року ОСОБА_4 була знята з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання допомоги по безробіттю. Причиною зняття з обліку відповідача стало те, що 05.02.2008 року ОСОБА_4 під час подачі заяви було зазначено, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Даний факт виявлений під час звірки з державним реєстратором Драбівської райдержадміністрації.
Таким чином прокурор та представник позивача вважають, оскільки ОСОБА_4 зареєстрована як приватний підприємець тому відноситься до зайнятого населення, не мала права на отримання статусу безробітної та отримувати відповідну допомогу.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
За змістом частини третьої статті першої Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 19.05.1998р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Постановою Господарського суду Черкаської області від 23 травня 2007 року підприємницька діяльність відповідачки була припинена.
Відповідно до вимог частини першої статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Згідно з ч. 5 ст. 49 вказаного Закону порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Частиною дев'ятою статті 49 вказаного Закону встановлено вичерпний перелік документів, що подаються фізичною особою-підприємцем для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Як вірно встановлено судами, відповідно до листа Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області постанова Господарського суду Черкаської області по справі №03/2508а від 23.05.2007р. надійшла до райдержадміністрації 29.05.2007р.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дотримання ОСОБА_4 вимог вказаної статті, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на неналежне виконання державним реєстратором своїх обов'язків щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Оскільки з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за судовим рішенням, що не пов'язане з її банкрутством, проведена 02 лютого 2008 року, то колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-2391 КАС України.
Судді: