Справа № 2604/14987/12
іменем України
"17" жовтня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Галушко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа ОСОБА_2, про зняття арешту з майна,-
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про скасування арешту з 1\2 частини квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивує тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ у м. Києві Більдіною В.В. від 04.08.2004 року було накладено арешт на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, що належала боржникові ОСОБА_4, який є її сином.
Арешт відповідачем накладався без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», так як її сину постанову про відкриття виконавчого провадження вручено не було, також не було повідомлено про факт накладення арешту на квартиру сина.
За поданою заявою стягувачки ОСОБА_2 - колишньої дружини її сина, яка в заяві вказала, що претензій до її сина вона не мала, державним виконавцем була винесена постанова від 03.12.2004 року про повернення виконавчого листа стягувачеві. Проте після цього постанова про зняття арешту з 1\2 частини квартири винесена не була, що суперечить ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».
ІНФОРМАЦІЯ_1 року її син ОСОБА_4 помер, після чого під час оформлення спадщини з»ясувалось, що частина зазначеної квартири знаходиться під арештом, у зв»язку з чим нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину.
На її звернення 03 березня 2012 року до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві з проханням зняти арешт з 1\2 частини квартири 07 травня 2012 року отримала відповідь з повідомленням про те, що документи по виконавчому провадженню знищені та для звільнення квартири з-під арешту необхідно звернутися з позовом до суду.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та обставини, викладені у заяві.
Представник Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві в судовому засіданні у вирішенні питання поклався на розсуд суду, пояснив, що надати матеріали виконавчого провадження не надається можливим, так як вони знищені, оскільки відповідно інструкції зберігаються три роки.
Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечувала, пояснила, що ОСОБА_4 був її колишнім чоловіком, з яким у 1997 році шлюб розірвали, вдруге вона одружилась 20.06.2006 року, після чого змінила прізвище на ОСОБА_2; про смерть ОСОБА_4 їй нічого відомо не було. Також вона не знала про накладення арешту на квартиру; аліменти ОСОБА_4 на доньку не платив, він змусив її забрати виконавчий лист, з приводу цього до правоохоронних органів не зверталась, виконавчий лист в подальшому на виконання не подавала, так як не хотіла стягувати з ОСОБА_4 аліменти; на даний час донька повнолітня, їй виповнилось 20 років.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача та третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 серпня 2004 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва Більдіною В.В. серії АА № 384722 на виконання виконавчого листа № 2-565 Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.1997 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2. аліментів в рахунок погашення наявної заборгованості накладено арешт на майно боржника, а саме на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Києві (а.с. 13).
В подальшому, відповідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», 03.12.2004 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 03.12.2004 року (а.с. 9).
Як пояснила в судовому засіданні стягувачка ОСОБА_2, в подальшому виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на її користь на утримання дитини на виконання до відділу державної виконавчої служби вона не подавала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача.
Відповідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, вищевказані вимоги закону державним виконавцем виконані не були, оскільки при поверненні виконавчого документу стягувачу ОСОБА_2 не було скасовано арешт попередньо накладений на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Києві.
Дані обставин підтверджуються змістом постанови державного виконавця від 03.12.2004 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 21.07.2012 року з якого вбачається, що обтяження на квартиру власника ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 10.08.2004 року за № 1229932 на підставі постанови ВДВС серії АА № 384722 від 04.08.2004 року (а.с. 23).
Відповідно довідки ДПА у Дарницькому районі м. Києва від 05.12.1007 року, ідентифікаційний номер ОСОБА_4 - НОМЕР_1.
Як вбачається із дубліката свідоцтва про право власності на житло від 07.11.2003 року, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 у м. Києві на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 12).
Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги, що у виконавчому провадженні у якому виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавчий лист було повернуто стягувачеві, про що наявна відповідна постанова від 03.12.2004 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений останнєю судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
Керуючись ст. ст. 38, 40 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції від 21.04.1999 р. зі змінами, ст. ст. 10, 11, 57-64, 60, 88, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа ОСОБА_2, про зняття арешту з майна задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.08.2004 р. серії АА № 384722 та зняти арешт з майна боржника ОСОБА_4, а саме 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 у м. Києві.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя