Справа № 2604/5791/2012
Провадження № 2/2604/2405/2012
іменем України
"04" жовтня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н. О.
при секретарі Зіньковська Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання недійсним кредитного договору, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум»про визнання недійсним кредитного договору посилаючись на те, що 25.06.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір за яким їй було надано кредит у розмірі 51 900 доларів США. Відповідач не мав права без індивідуальної ліцензії видавати кредит в доларах США. Кредитний договір порушує ряд її прав як споживача, договір споживчого кредиту має містити детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, а відповідач не надав позивачу детальний розпис, тобто не надав інформацію про ціну послуги в національній валюті України. Крім того, право чини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, а тому кредитний договір є недійсним, оскільки він суперечить закону.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що Національним банком України видано відповідачу банківську ліцензію № 62 на право здійснювати банківські операції, а тому відповідач на підставі вищевказаної ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті. На момент укладання кредитного договору воля позивача та відповідача не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором. Позивач чітко розумів і усвідомлював умови кредитування і не знаходився під примусовим впливом щодо його підписання. Між сторонами були досягнуті всі істотні умови по кредитному договору, що підтверджується підписами в кредитному договорі. А тому відсутні жодні підстави визнавати кредитний договір недійсним, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 25 червня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0219/08/09-ZNv (а.с.9-12). За даним договором відповідачем ОСОБА_1 були надані грошові кошти у сумі 51 900 доларів США, зі сплатою 13,5 процентів річних, строком до 22 червня 2018 року (п.1.1-1.3 кредитного договору).
Банк як кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту, а відповідно, Позичальник зобов'язаний належно виконувати всі свої зобов'язання за кредитним договором, зокрема, повертати суму кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами в тій валюті, в якій йому було надано кредит.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав, надавши позивачу кредит, що не оспорюється сторонами.
Належне виконання сторонами прийнятого на себе зобов'язання, передбачено як умовами кредитного договору, так і нормами чинного законодавства України, зокрема, Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, отримуючи кредит позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.
Разом з тим за ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно -правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.
Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.
В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Банк Форум»має банківську ліцензію та дозвіл, які дають право банку здійснювати операції з валютними цінностями (а.с.65-67).
Враховуючи викладене, при укладенні кредитного договору із позивачем ПАТ «Банк Форум»мав право на укладення такого договору та на надання кредиту позичальнику у доларах США, а також мав право на здійснення розрахунків іноземною валютою з іншими резидентами України на території України.
Щодо посилань позивача на те, що договір кредиту не містить детальний розпис загальної вартості кредиту, то слід зазначити наступне.
В п. 2 абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Вищевказаний пункт до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»було додано лише на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності лише з 16.10.2011 року, тобто вже після підписання сторонами кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Пункт 1 та п. 6 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачають, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Крім того, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»містить положення про те, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Отже, саме на позивача покладений обов'язок доведення факту укладення кредитного договору під впливом обману з боку відповідача.
При вирішенні спорів про визнання оспорюваних правочинів недійсними має бути встановлено наявність саме на момент вчинення правочину (укладення договору) тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що на дату підписання кредитного договору існували обставини, щодо яких відповідач навмисно ввів позивача в оману, які мали істотне значення і обізнаність щодо яких позивача могла вплинути на вчинення ним спірного правочину.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним договору кредиту задоволенню не підлягають як недоведені і безпідставні.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя Н.О. Яровенко