Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2012 р.Справа № 5023/4095/12 вх. № 4095/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.
за участю
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.09.2012 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 201000 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків, 201000 грн. заборгованості, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору б/н від 01.03.2010 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 вересня 2012 року.
24 вересня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив наявність заборгованості у сумі 201000 грн. та зазначив, що несплата заборгованості обумовлена суттєвим погіршенням фінансового становища відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 08 жовтня 2012 року.
08 жовтня 2012 року позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача 201000 грн. заборгованості та 4020 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 01 листопада 2012 року.
01 листопада 2012 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 01.11.12 р. підтримував позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 12.09.2012 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03 жовтня 2012 року юридична адреса відповідача - АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
01 березня 2010 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, м. Харків, (відповідач) був укладений договір б/н, у відповідності до умов якого позивач приймає на себе зобов"язання по наданню послуг по вивченню ринку будівельних та оздоблювальних матеріалів і пошуку організацій, що виконують оздоблювальні та будівельні роботи в приміщеннях, а відповідач, в свою чергу, сплачувати ці послуги. Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість послуг по цьому договору визначається в акті виконаних робіт, який є підставою для оплати. Пунктом 4.2 договору передбачений порядок оплати, яка здійснюється на протязі 1-го дня з моменту підписання акту про виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.
На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 201000 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 14.05.2010 р., від 26.08.2010 р., які підписані обома сторонами.
Як було вищезазначено, сторони узгодили порядок розрахунків - на протязі 1-го дня з моменту підписання акту про виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.
Таким чином, відповідач послуги отримав, проте за них не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.10.2012 р. про погашення заборгованості у розмірі 201000 грн., що підтверджується поштовим чеком та описом.
Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 201000 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не заперечуються відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 201000 грн., як таку, що визнана відповідачем, про що він зазначив у відзиві на позовну заяву.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, гуртожиток, код НОМЕР_2) 201000 грн. заборгованості та 4020 грн. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.11.2012 р.
Суддя Смірнова О.В.