04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-65/8159-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі Кравчук О.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Лень С.О., Семенов С.В.
від відповідача - Цибізова О.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року (суддя Головіна К.І.)
за позовом Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про визнання договору укладеним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 09.10.2012 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року розгляд справи призначено на 29.10.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року, в зв'язку з виходом з лікарняного головуючого судді Сітайло Л.Г., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя -Сітайло Л.Г., судді: - Алданова С.О., Дикунська С.Я.
В судове засідання 05.11.2012 року з'явився представник позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
20 вересня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Тепловоденергія" (покупець) укладено договір поставки природного газу № 06/09-1527ТЕ-34. За умовами Договору постачальник зобов'язувався передати покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ, а покупець повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Постачальник свої зобов'язання за Договором виконав, передавши покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ на загальну суму 10366793,95 грн. - в 2009 році та на загальну суму 6161248,45 грн. - в січні 2010 року.
Взв'язку з неналежною оплатою відповідачем поставленого товару у Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" залишився борг за 2009 рік - в сумі 1 888 516, 92грн. та борг за 2010 рік - в сумі 6 161 248, 45грн., а всього -8 049 765, 37грн.
06 квітня 2010 року між Закритим акціонерними товариством "Тепловоденергія" (первісний боржник), Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (новий боржник) та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (кредитор) підписано договір переведення боргу № 14/10-127. Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного договору до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати 8 049 765, 37грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012 року у справі № 11/21/1704-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2012 року, частково задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Міськтепловодоенергія" про стягнення 8 077 488, 04грн. Стягнуто з позивача на користь відповідача 6 161 248,45 грн. основної заборгованості за 2010 рік, в частині стягнення 724366,92 грн. основної заборгованості, 682446,05 грн. пені, 361547,45 грн. втрат від інфляції та 147879,17 грн. 3% річних за 2009 рік провадження в справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
На виконання положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію "КП "Міськтепловоденергія" 12.06.2012 року направило відповідачу два примірники договору про реструктуризацію заборгованості у сумі 6 161 248, 08 грн., що виникла у КП "Міськтепловоденергія" перед ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України "на підставі договору № 06/09-1527 ТЕ-34 від 23.09.2009 року.
Однак, відповідач відмовився від розгляду та підписання вказаного договору, що змусило позивача звернутись за захистом порушеного права до господарського суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Згідно з пунктом 2.6 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Встановлено, що 11.06.2012 року КП «Міськтепловодоенергія» звернулось до відповідача з проектом договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ та електричну енергію, яка утворилась станом на 01.01.2011 року по договору № 06/09-1527 ТЕ-34 від 23.09.2009 року, на підставі положень Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною та безумовною.
Частиною 4 ст. 181 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що останній не виявив згоди на укладання вищезазначеного договору.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обов»язковості укладання сторонами спору договору на умовах, викладених в проекті договору від 12.06.2012 року, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Пунктом 4 статтею 179 ГК України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб»єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб»єктів, коли ці суб»акти у разі вступу в договір не мають права на зміні його змісту.
Беручи до уваги, що позивачем не надано до суду доказів, що умови, викладені в проекті оскаржуваного договору, є типовими або примірними для зазначеної категорії договорів, а також враховуючи, що сторони договору не дійшли згоди щодо істотних умов останнього, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків місцевого господарського щодо визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ та електричну енергію, яка утворилась станом на 01.01.2011 року по договору № 06/09-1527 ТЕ-34 від 23.09.2009 року
Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб»єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб»єкта господарювання або споживачів, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб»єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; встановлення, зміни та припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд необґрунтовано дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання договору укладеним, коли обов'язковість його укладення передбачена законом, не суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, в зв»язку з чим, рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2012 року ухвалено з неповним з»ясуванням обставин справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.08.2012 року-скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.
Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року у справі № 5011-65/8159-2012.
Прийняти нове:
Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства
«Міськтепловодоенергія» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання договору укладеним.
Справу № 5011-65/8159-2012 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Дикунська С.Я.