Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2012 р.Справа № 5023/2949/12 вх. № 2949/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Павловського Р.О. (дов. № б/н від 09.07.2012 р.)
1. відповідача - не з'явився
2. відповідача - Ободовської Н.С. (дов. № б/н від 09.07.2012 р.)
3. відповідача - Ободовської Н.С. (дов. № б/н від 09.07.2012 р.)
4. відповідача - Ободовської Н.С. (дов. № б/н від 09.07.2012 р.)
5. відповідача - Ободовської Н.С. (дов. № б/н від 09.07.2012 р.)
3-ї особи - не з'явився
розглянувши справу за позовом Чугуївського районного споживчого товариства, с. Малинівка
до 1. Харківської обласної спілки споживчих товариств, м. Харків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мелвилл", м. Харків
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Котс", м. Харків
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Лайн", м. Харків
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Флорес", м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний інвестиційний центр", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Чугуївське районне споживче товариство, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Правління Харківської Облспоживспілки, викладеним у формі постанов: а) від 10 червня 2011 року № 101 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" та визнати його недійсним; б) від 10 червня 2011 року № 104 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" та визнати його недійсним; в) від 10 червня 2011 року № 103 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" та визнати його недійсним; г) від 10 червня 2011 року № 101 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" та визнати його недійсним. - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Ради Харківської Облспоживспілки, викладеним у формі постанови від 15 червня 2011 року "Про ПХО "Олексіївський ринок" та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", викладеним у формі протоколу від 12 серпня 2011 року № 1 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", викладеним у формі протоколу від 12 серпня 2011 року № 1 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", викладеним у формі протоколу від 12 серпня 2011 року № 1 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", викладене у формі протоколу від 12 серпня 2011 року № 1 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Правління, викладеним в формі постанови від 02 грудня 2011 року №217 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Правління, викладеним в формі постанови від 02 грудня 2011 року № 221 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Правління, викладеним в формі постанови від 02 грудня 2011 року №219 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням Правління, викладеним в формі постанови від 02 грудня 2011 року № 218 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" та визнати його недійсним; 14. Відшкодувати збитки, завдані Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", викладеним у формі протоколу від 01 лютого 2012 року № 2 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", викладеним у формі протоколу від 01 лютого 2012 року № 2 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", викладеним у формі протоколу від 01 лютого 2012 року № 2 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", викладеним у формі протоколу від 29 грудня 2011 року № 2 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" від 01 лютого 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 147 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" від 29 грудня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4108 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" від 01 лютого 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 154 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" від 01 лютого 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 157 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", викладеним у формі протоколу від 21 лютого 2012 року № 3 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", викладеним у формі протоколу від 21 лютого 2012 року № 3 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", викладеним у формі протоколу від 21 лютого 2012 року № 3 та визнати його недійсним; - відшкодування збитків, завданих Позивачу рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", викладеним у формі протоколу від 21 лютого 2012 року № 3 та визнати його недійсним.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Також надав клопотання про призначення по справі судову інженерно-технічну експертизу на розгляд якої просить поставити такі питання:
- визначити ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. А/38-1), загальною площею 67,0 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, вулиця Енгельса, 33/38-1, нежитлової будівлі (літ. А-1-2 за винятком прим. № 1-57, № 6-8, № 15-14, антресоль), загальною площею 9 630,6 кв. м., нежитлової будівлі (літ. О/1-1), загальною площею 393,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ Ч-1), загальною площею 372,1 кв. м., нежитлової будівлі (літ. П-1), загальною площею 238,9 кв. м., нежитлової будівлі (літ. К-1), загальною площею 228,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ц-1), загальною площею 53,0 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Р-1), загальною площею 15,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. З/1-1), загальною площею 382,7 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 436,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ. У-1), загальною площею 36,0 кв. м., нежитлових приміщень №7-10 в літ. "Л-1", загальною площею 59,2 кв. м., нежитлової будівлі (літ. В/2-1), загальною площею 110,6 кв. м., нежитлових приміщень №1-6 в літ. "Ю-1", загальною площею 77,1 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Енгельса, 33 станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 та вул. Енгельса, 33/38, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації";
- визначити ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 51-В станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. пр. Людвіга Свободи, 51-В, що належить ПХО "Олексіївський ринок", проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації"14.06.2011 року;
- визначити ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. В-3), загальною площею 1 866,9 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Г-1), загальною площею 160,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. 3-1), загальною площею 61,1 кв. м., нежитлової будівлі (літ. И-1), загальною площею 118,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 115, станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації";
- визначити ринкову вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 444,3 кв. м., нежитлової будівлі (літ. В-1), загальною площею 54,6 кв. м., нежитлових приміщень (1-го поверху № 22,23,24 в неж. буд. (літ. А-2), загальною площею 24,9 кв. м., нежитлової будівлі (літ. С-1), загальною площею 45,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 236,7 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Р-2), загальною площею 16,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Е-1), загальною площею 41,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації";
- відповідає чи ні вартість майна, що визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 та вул. Енгельса, 33/38, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації" 10.06.2011 року ринковій вартості майна станом на день проведення даної оцінки;
- відповідає чи ні вартість майна, що визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації"10.06.2011 року ринковій вартості майна станом на день проведення даної оцінки;
- відповідає чи ні вартість майна, що визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. пр. Людвіга Свободи, 51-В, що належить ПХО "Оолексіївський ринок", проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації"14.06.2011 року ринковій вартості майна станом на день проведення даної оцінки;
- відповідає чи ні вартість майна, що визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП "Харківське бюро технічної інвентаризації"10.06.2011 року ринковій вартості майна станом на день проведення даної оцінки.
Ухвалою суду від 09 липня 2012 року по справі № 5023/2949/12 задоволено клопотання Позивача про призначення судової інженерно-технічної експертизи, призначено по справі судову інженерно-технічну експертизу та доручено проведення інженерно-технічну експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.
Враховуючи, що до господарського суду були повернуті матеріалів справи № 5023/2949/12 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7588 від 24.09.2012 р. проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.
Судом було встановлено, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, на підставі чого судом провадження у справі № 5023/2949/12 поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 жовтня 2012 року на 10 годину 30 хвилин.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.
Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник 2. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд також долучає до матеріалів справи.
Представник 3. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд також долучає до матеріалів справи.
Представник 4. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд також долучає до матеріалів справи.
Представник 5. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд також долучає до матеріалів справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, відомості, щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання станом на момент розгляду справи, в матеріалах справи відсутні.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Споживче товариство "Чугуївський ринок" входить до складу Харківської обласної спілки споживчих товариств, на підставі п. 2 Статуту 1. Відповідача в діючій редакції.
Відповідно до Статуту 1. Відповідача, Харківська облспоживспілка має право вступати, як засновник і учасник господарських товариств, кооперативних та інших підприємств, асоціацій та об'єднань для розв'язання господарських та соціальних завдань та виходити з них, через органи управління вирішує питання стосовно розміру внесків Харківською облспоживспілкою до статутного капіталу новостворених товариств, в тому числі питання про передачу майна Харківської облспоживспілки в якості внеску до статутного капіталу наведених господарських товариств.
15 червня 2011 року постановою дев'ятих зборів Ради Харківської облспоживспілки чотирнадцятого скликання "Про ПХО "Олексіївський ринок" було прийнято рішення дати дозвіл засновникам ПХО "Олексіївський ринок" в особі голови Правління Харківської облспоживспілки та генерального директора Підприємства "Обласне об'єднання ринків" Харківської облспоживспілки залучити інвестиційні кошти шляхом створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мелвилл" зі статутним капіталом у розмірі 300 000,00 грн. Дати дозвіл ПХО "Олексіївський ринок" спільно із залученим інвестором створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мелвилл". Прийняти Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мелвилл" до складу Харківської облспоживспілки. Дати дозвіл засновникам ПХО "Олексіївський ринок" передати в якості внеску ПХО "Олексіївський ринок" до статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл"за ціною згідно незалежної експертної грошової оцінки загальною оціночною вартістю 97 040,00 гривень, нежитлову будівлю (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 51-В.
Відповідно до постанови дев'ятих зборів Ради Харківської облспоживспілки чотирнадцятого скликання "Про ПХО "Олексіївський ринок", було прийнято рішення про внесення в якості внеску ПХО "Олексіївський ринок" до статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" нежитлову будівлю (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 51-В.
Протоколом від 12 серпня 2011 року № 1 установчих зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", Харківською облспоживспілкою спільно з ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Мелвилл". Частка Харківської облспоживспілки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" склала 32,35%, що сформована за рахунок майнового внеску: нежитлової будівлі (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 51-В. Грошова оцінка внеску Харківської облспоживспілки в статутний капітал ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" складає 97 040,00 грн.
02 грудня 2011 року Правління Харківської облспоживспілки прийняло постанову № 221, відповідно до якої було вирішено продати частку в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", що належить ПХО "Олексіївський ринок" у розмірі 32,35% та у грошовому еквіваленті складають 97 040,00 грн. на користь ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" за ціною, що становить 136 000,00 грн. з розстрочкою платежу на 12 місяців із правом дострокового погашення зобов'язань.
29 грудня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" Підприємство Харківської облспоживспілки "Олексіївський ринок" передало у власність ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" права учасника ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" у розмірі 32,35% статутного капіталу. За умовами договору від 29 грудня 2011 року ПХО "Олексіївський ринок" передає частку у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" у момент підписання договору (т. IV а.с. 19 - 22).
Рішенням загальних зборів ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" від 29 грудня 2011 року затверджено порядок розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", де 100% власником статутного капіталу є ТОВ "Регіональний інвестиційний центр".
На загальних зборах учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", що відбулись 21 лютого 2012 року було прийнято рішення щодо укладання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та щодо надання дозволу директору ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" на укладання відповідного договору купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл" передає у власність покупця (ів) за грошову компенсацію нежитлову будівлю (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, 51-В.
10 червня 2011 року постановою Правління Харківської Облспоживспілки № 103 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" було прийнято рішення про створення спільно із залученим інвестором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Котс". Відповідно до постанови Правління Харківської Облспоживспілки № 103 від 10 червня 2011 року, Харківською облспоживспілкою було прийнято рішення про внесення в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" нежитлову будівлю (літ. В-3), загальною площею 1 866,9 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Г-1), загальною площею 160,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. З-1), загальною площею 61,1 кв. м., нежитлову будівлю (літ. И-1), загальною площею 118,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 115.
Рішенням установчих зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" від 12 серпня 2011 року, Харківською облспоживспілкою спільно з ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" було створено ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс". Частка Харківської облспоживспілкив статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" склала 32,31%. Актом приймання-передачі основних засобів від 06 вересня 2011 року зафіксовано передачу до статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" нежитлової будівлі (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв. м., що розташовані в м. Харкові, вул. Л.Свободи, 51-В.
Постановою Правління Харківської облспоживспілки 02 грудня 2011 року було вирішено продати частку Харківської облспоживспілки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" у розмірі 32,31%.
01 лютого 2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" Харківська облспоживспілка передала у власність ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" права учасника ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" в розмірі 32,31% статутного капіталу за грошову компенсацію на умовах, визначених у договорі (т. I а.с. 92 - 95).
За умовами договору від 01 лютого 2012 року, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" переходить до ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" в момент підписання двостороннього акту приймання-передачі.
01 лютого 2012 року на загальних зборах учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" було встановлено, що ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", що складає 100 % грн.
Загальними зборами учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" від 21 лютого 2012 року було прийнято рішення укласти договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та надати дозвіл директору ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" на укладання відповідного договору купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс" передає у власність покупця (ів) за грошову компенсацію об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю (літ. В-3), загальною площею 1 866,9 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Г-1), загальною площею 160,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. З-1), загальною площею 61,1 кв. м., нежитлову будівлю (літ. И-1), загальною площею 118,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 115.
10 червня 2011 року постановою Правління Харківської облспоживспілки № 104 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" було прийнято рішення про створення спільно із залученим інвестором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Лайн" і в якості внеску Харківська облспоживспілка вносить нежитлову будівлю (літ. Б-1), загальною площею 444,3 кв. м., нежитлову будівлю (літ. В-1), загальною площею 54,6 кв. м., нежитлову будівлю літ. (А-2), загальною площею 1479,2 кв.м., нежитлову будівлю (літ. С-1), загальною площею 45,4 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Ж-1), загальною площею 236,7 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Р-2), загальною площею 16,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Е-1), загальною площею 41,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21.
Рішенням установчих зборів ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", що відбулись 12 серпня 2011 року Харківською облспоживспілкою спільно з ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Лайн", де частка в статутному капіталі Харківської облспоживспілки склала 30,33%, яка сформована за рахунок майнового внеску: нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 444,3 кв. м., нежитлової будівлі (літ. В-1), загальною площею 54,6 кв. м., нежитлової будівлі літ. (А-2), загальною площею 1479,2 кв.м., нежитлової будівлі (літ. С-1), загальною площею 45,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 236,7 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Р-2), загальною площею 16,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Е-1), загальною площею 41,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21.
Постановою Правління Харківської облспоживспілки від 02 грудня 2011 №218 було вирішено продати частку в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", належну Харківській облспоживспілці у розмірі 30,33% .
01 лютого на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" Харківська облспоживспілка передала у власність ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" права учасника ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" в розмірі 30,33% статутного капіталу за грошову компенсацію на умовах, визначених у договорі (т. I а.с. 85 - 88).
Договором від 01 лютого 2012 року передбачено, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" переходить до ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" в момент підписання двостороннього акту приймання-передачі.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн"від 01 лютого 2012 року було затверджено порядок розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", де власником 100% частки стало ТОВ "Регіональний інвестиційний центр".
Загальними зборами учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" від 21 лютого 2012 року було прийнято рішення укласти відповідний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та надати дозвіл директору ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" на укладання відповідного договору купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" передає у власність покупця (ів) за грошову компенсацію об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю (літ. Б-1), загальною площею 444,3 кв. м., нежитлову будівлю (літ. В-1), загальною площею 54,6 кв. м., нежитлову будівлю літ. (А-2), загальною площею 1479,2 кв.м., нежитлову будівлю (літ. С-1), загальною площею 45,4 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Ж-1), загальною площею 236,7 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Р-2), загальною площею 16,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Е-1), загальною площею 41,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Бекетова, 21.
10 червня2011 року постановою Правління Харківської Облспоживспілки № 101 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" було прийнято рішення про створення спільно із залученим інвестором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Флорес", де в якості внеску Харківська облспоживспілка передала до статутного капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес": нежитлову будівлю (літ. А/38-1), загальною площею 67,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вулиця Енгельса,33/38-1, нежитлову будівлю (літ. А-1-2 за винятком прим. № 1-57, № 6-8, № 15-14, антресоль), загальною площею 9 630,6 кв. м., нежитлову будівлю (літ. О/1-1), загальною площею 393,4 кв. м., нежитлову будівлю (літ Ч-1), загальною площею 372,1 кв. м., нежитлову будівлю (літ. П-1), загальною площею 238,9 кв. м., нежитлову будівлю (літ. К-1), загальною площею 228,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Ц-1), загальною площею 53,0 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Р-1), загальною площею 15,5 кв. м., нежитлову будівлю (літ. З/1-1), загальною площею 382,7 кв. м., нежитлову будівлю (літ. Ж-1), загальною площею436,4 кв. м., нежитлову будівлю (літ. У-1), загальною площею 36,0 кв. м., нежитлові приміщення №7-10 в літ. "Л-1", загальною площею59,2 кв. м., нежитлову будівлю (літ. В/2-1), загальною площею 110,6 кв. м., нежитлові приміщення №1-6 в літ. "Ю-1", загальною площею 77,1 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Енгельса, 33.
Рішенням установчих зборів засновників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" від 12 серпня 2011 року Харківською облспоживспілкою разом з ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" було створено ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", де частка Харківської облспоживспілки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" склала 31,29%, що сформована за рахунок майнового внеску: нежитлової будівлі (літ. А/38-1), загальною площею 67,0 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, вулиця Енгельса,33/38-1, нежитлової будівлі (літ. А-1-2 за винятком прим. № 1-57, № 6-8, № 15-14, антресоль), загальною площею 9 630,6 кв. м., нежитлової будівлі (літ. О/1-1), загальною площею 393,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ Ч-1), загальною площею 372,1 кв. м., нежитлової будівлі (літ. П-1), загальною площею 238,9 кв. м., нежитлової будівлі (літ. К-1), загальною площею 228,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ц-1), загальною площею 53,0 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Р-1), загальною площею 15,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. З/1-1), загальною площею 382,7 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею436,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ. У-1), загальною площею 36,0 кв. м., нежитлових приміщень №7-10 в літ. "Л-1", загальною площею59,2 кв. м., нежитлової будівлі (літ. В/2-1), загальною площею 110,6 кв. м., нежитлових приміщень № 1-6 в літ. "Ю-1", загальною площею 77,1 кв. м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Енгельса, 33.
Постановою Правління Харківської облспоживспілки від 02 грудня 2011 року № 217 було вирішено продати корпоративні права частку у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", належні Харківській облспоживспілці в розмірі 31,29% .
01 лютого 2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" Харківська облспоживспілка передала у власність ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" права учасника ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" в розмірі 31,29% статутного капіталу. Відповідно до умов договору від 01 лютого 2012 року право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" переходить до ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" в момент підписання двостороннього акту приймання-передачі (т. I а.с. 80 - 83).
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" від 01 лютого 2012 року затверджено порядок розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", де ТОВ "Регіональний інвестиційний центр" належить частка в розмірі 100%.
Загальними зборами учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" від 21 лютого 2012 року було прийнято рішення щодо укладання відповідного договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та щодо надання дозволу директору ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" на укладання відповідного договору купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес" передає у власність покупця (ів) за грошову компенсацію об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю (літ. А/38-1), загальною площею 67,0 кв. м., нежитлову будівлю (літ. А-1-2 за винятком прим. № 1-57, № 6-8, № 15-14, антресоль), загальною площею 9 630,6 кв. м., нежитлову будівлю (літ. О/1-1), загальною площею 393,4 кв. м., нежитлову будівлю (літ Ч-1), загальною площею 372,1 кв. м., нежитлової будівлі (літ. П-1), загальною площею 238,9 кв. м., нежитлової будівлі (літ. К-1), загальною площею 228,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ц-1), загальною площею 53,0 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Р-1), загальною площею 15,5 кв. м., нежитлової будівлі (літ. З/1-1), загальною площею 382,7 кв. м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 436,4 кв. м., нежитлової будівлі (літ. У-1), загальною площею 36,0 кв. м., нежитлових приміщень № 7-10 в літ. "Л-1", загальною площею 59,2 кв. м., нежитлової будівлі (літ. В/2-1), загальною площею 110,6 кв. м., нежитлових приміщень № 1-6 в літ. "Ю-1", загальною площею 77,1 кв. м.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами розумності, добросовісності, справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 16 ГПК України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, підвідомчі господарському суду та розглядаються за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасником (засновником, акціонером) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.
При цьому, справи між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядуються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 6 ст. 6 ГПК України).
Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, ст. 167 Господарського кодексу України (надалі ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.
Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.
Статтею 15 ЦК України від 16 січня 2003 року N435-IV закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 ГК України, як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна (ст. 80 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Кореспондуючі норми з цього приводу також визначені ст. 55 та іншими нормами ГК України.
Відповідно до ст. 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України і ст. 10 Закону та ст. 25 Закону.
Відповідно до ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
Далі, за п.п. 17-19 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Також, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
Відповідно до Закону України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року N 2265-XII (надалі - Закон) споживча кооперація в Україні це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі (ст. 1 Закону).
Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації (ст. 5 Закону).
За ст. 6 згаданого Закону член споживчого товариства має право: брати участь у діяльності споживчого товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; на перевагу у придбанні товарів і одержанні послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску; бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в споживче товариство відповідно до освіти і професійної підготовки та одержувати направлення в учбові заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах. Загальні збори (з бори уповноважених) можуть встановлювати для членів споживчого товариства й інші переваги, а також пільгові умови користування послугами кооперативних підприємств та установ. Також, член споживчого товариства зобов'язаний дотримувати статуту, виконувати свої обов'язки перед споживчим товариством, пов'язані з участю в його діяльності, та рішення загальних зборів, виборних органів управління і контролю.
Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю (ст. 7 Закону). Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.
Також, Закон наголошує на тому, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» справа про захист права власності організацій споживчої кооперації від 11 листопада 2004 року за справою N 1-30/2004 N 16-рп/2004 власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна; недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України; гарантії недоторканності власності споживчої кооперації реалізуються шляхом державного захисту її права власності, передусім визначенням правових засобів захисту права власності від будь-яких протиправних дій, зокрема, з боку фізичних чи юридичних осіб, забезпечення стабільності правовідносин власності, створення державою рівних умов для розвитку та захисту всіх форм власності; право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.
Далі за Законом визначено, що власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Обєкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності визначається взаємними угодами. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.
Власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не повязані з їх статутною діяльністю. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів. Такі положення також знаходять своє відображення і у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» справа про захист права власності організацій споживчої кооперації від 11 листопада 2004 року за справою N 1-30/2004 N 16-рп/2004.
Споживчі товариства та їх спілки самостійно розробляють програми економічного і соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах (зборах уповноважених), конференціях, з'їздах, радах. Вони мають повну господарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок доходів від своєї господарської діяльності та забезпечують схоронність власності споживчої кооперації. Споживчі товариства та їх спілки виходячи з статутних вимог мають право: створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України; вступати як засновники або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань; придбавати майно державних підприємств та підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права; одержувати у встановленому порядку земельні ділянки у користування (ст. 11 Закону).
Суд зазначає, що держава гарантує додержання прав і законних інтересів споживчої кооперації та її членів (ст. 17 Закону).
Суд перевірив правильність проведення, повноваження та порядку прийняття рішень загальними зборами. Відповідно до частин 1 - 2 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК України, порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Статути 2. Відповідача, 3. Відповідача, 4. Відповідача, 5. Відповідача свідчать, що останні створювались з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах Учасників Товариства. Мета створення 2. Відповідача, 3. Відповідача, 4. Відповідача, 5. Відповідача повністю відповідає вимогам ст. 84 ЦК України.
Пунктом 9 Статуту Харківської облспоживспілки в діючій редакції передбачено добровільний вступ у члени Облспоживспілки (т. І а.с. 43 - 44).
Судом встановлено, що у пунктом 4.8. Статуту 2. Відповідача, 3. Відповідача, 4. Відповідача, 5. Відповідача передбачено не обов'язок, а можливість формування резервного фонду у розмірі не менше ніж 25% від статутного капіталу товариства.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасниками зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
29 грудня 2011 року при проведенні загальних зборів учасників 2. Відповідача, на яких вирішувалось питання виходу Харківської обласної спілки споживчих товариств зі складу учасників 2. Відповідача, проводилась реєстрація, про що свідчить листи реєстрації учасників 2. Відповідача.
01 лютого 2012 року, при проведенні загальних зборів учасників 3. Відповідача, на яких вирішувалось питання виходу Харківської обласної спілки споживчих товариств зі складу учасників 3. Відповідача, проводилась реєстрація, про що свідчить листи реєстрації учасників 3. Відповідача.
01 лютого 2012 року, при проведенні загальних зборів учасників 4. Відповідача, на яких вирішувалось питання виходу Харківської обласної спілки споживчих товариств зі складу учасників 4. Відповідача, проводилась реєстрація, про що свідчить листи реєстрації учасників 4. Відповідача.
01 лютого 2012 року, при проведенні загальних зборів учасників 5. Відповідача, на яких вирішувалось питання виходу Харківської обласної спілки споживчих товариств зі складу учасників 5. Відповідача, проводилась реєстрація, про що свідчить листи реєстрації учасників 5. Відповідача.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який ч і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. При проведенні загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Пунктом 33 Статуту Харківської облспоживспілки в діючій редакції передбачено, що голова правління облспоживспілки без довіреності діє від імені облспоживспілки, представляє її інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших підприємствах та організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами.
Відповідно до пункту 1.4. Положення про громадське майно споживчої кооперації України володіння, користування і розпорядження основними засобами здійснюють вищі органи управління споживчих товариств і споживспілок або уповноважені ними органи згідно з законодавством України, нормативними актами Укоопспілки та статутами споживчих товариств і споживспілок.
Відповідно до пункту 2.3. Положення про громадське майно споживчої кооперації України, всі основні засоби споживчої кооперації України поділяються на неподільне і подільне громадське майно.
Відповідно до п.п. 2.3.3 Положення про громадське майно споживчої кооперації України об'єкти основних засобів (будівлі, споруди), які зараховані до неподільного громадського майна споживчої кооперації, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств системи Укоопспілки).
27.10.2010 року на підставі постанови 15 (позачергового) з'їзду Споживчої кооперації Харківської області, Харківська облспоживспілка вийшла зі складу Укоопспілки.
Правомочність прийнятих правлінням Харківської обласпоживспілки рішень викладених у формі постанови від 10 червня 2011 року № 101 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", постанови від 10 червня 2011 року № 104 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", постанови від 10 червня 2011 року №1 03 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", постанови від 15 червня 2011 року "Про ПХО "Олексіївський ринок", постанови від 02 грудня 2011 року № 217 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", постанови від 02 грудня 2011 року № 221 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", постанови від 02 грудня 2011 року № 219 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", постанови від 02 грудня 2011 року № 218 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн" визначається п. 32 Статуту Харківської Облспоживспілки "засідання правління Облспоживспілки проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Правління правомочне вирішувати питання, якщо на засіданні присутні більше половини його складу, в тому числі голова або заступник. Протоколи засідань та прийняті на них рішень підписуються головою Правління Облспоживспілки або його заступником, який виконує його обов'язки в період тимчасової відсутності голови Правління Облспоживспілки в порядку, передбаченому нормами цього Статуту, та секретарем".
Пунктом 24 Статуту Харківської Облспоживспілки передбачено, що у період між з'їздами Облспоживспілки функції з'їзду Облспоживспілки виконує Рада Облспоживспілки, яка підзвітна з'їзду Облспоживспілки.
Пунктом 31 Статуту Харківської Облспоживспілки передбачено, що правління Облспоживспілки правомочне вирішувати будь-які питання діяльності Облспоживспілки, за виключенням питань, віднесених до компетенції з'їзду та Ради Облспоживспілки, в тому числі Правління Облспоживспілки, відповідно до п.п. е) п. 31 Статуту Облспоживспілки приймає рішення про вступ Облспоживспілки, як засновника і учасника до господарських товариств, кооперативних і інших підприємств, асоціацій та об'єднань для розв'язання господарських та інших завдань та про вихід з них; вирішує питання стосовно розміру внесків Облспоживспілки до статутного капіталу наведених господарських товариств, в тому числі питання про передачу майна Облспоживспілки в якості внеску до статутного капіталу наведених господарських товариств.
Зміст пункту 31 Статуту Харківської Облспоживспілки підтверджує правомочність прийнятих правління Харківської Облспоживспілки рішень у формі постанови від 10 червня 2011 року № 101 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", постанови від 10 червня 2011 року № 104 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн", постанови від 10 червня 2011 року № 103 "Про створення ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", постанови від 15 червня 2011 року "Про ПХО "Олексіївський ринок", постанови від 02 грудня 2011 року № 217 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Флорес", постанови від 02 грудня 2011 року № 221 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Мелвилл", постанови від 02 грудня 2011 року № 219 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Котс", постанови від 02 грудня 2011 року № 218 "Про ТОВ "Інвестиційна компанія "Лайн".
Суд зазначає, що із вказаних приписів норм права, а також із приписів закону вбачається, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулась до суду з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому не можна задовольняти вимоги щодо захисту права, яке буде порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".
Стаття 632 ЦК України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 1.20.2. цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Як зазначено у пунктах 1.20.3. - 1.20.5. цього Закону, для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Пунктом 1.20.5.1. цього Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.
Така позиція суду підтверджується і змістом Постанов Вищого господарського суду України по справах № 5020-797/2011 від 10 січня 2012 року, № 4/363 від 11 січня 2012 року, 11 січня 2012 № 5023/2062/11 від 11 січня 2012 року, № 5023/8865/11, № 5023/9127/11 та ін., де зазначено наступне.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 256 ГК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до змісту спірних договорів сторони погодили, такі істотні умови як предмет, порядок розрахунків, ціна товару, порядок передачі майна, права та обов'язки сторін.
Таким чином, посилання позивача на те, що предмет договору майно було продано за ціною, яка є нижчою від ринкової, є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, у якій визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною другою статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.ст.209-210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
В силу ст.ст. 626, 628, 627 ЦК України, зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Зокрема, суд звертає увагу позивача на те, що договір, при укладенні якого сторони не досягли згоди відносно усіх істотних умов, визнається неукладеним, і до нього не можуть застосовуватись положення про недійсність правочинів.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору (ст. 189 ГК України).
Згідно з п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Крім того, така позиція суду, у відповідній частині, підтверджується і Постановою Верховного суду України по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та визнання права власності від 12 лютого 2008 року де зазначено, що відповідно до ч.1 ст.167 ГПК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, а частиною 1 ст. 98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
В свою чергу суд зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини заподіювача шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування (Постанова вищого господарського суду України від 24 жовтня 2012 року по справі 5006/25/15/2012). Позивачем відповідних обставин не доведено, а тому суд констатує про відсутність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржувані рішення та договори купівлі-продажу з боку Відповідачів прийняті і укладені відповідно до вимог діючого законодавства України, а вимога про відшкодування збитків не підтверджені жодним доказом у справі.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Що також підтверджується Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7588 складеної 24.09.2012 р. (т. VII а.с. 17 -113), де зазначено:
(1). Ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. А/38-1), загальною площею 67,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33/38-1, нежитлової будівлі (літ. А-1-2 за винятком приміщень № 1-57,6-8,15-14, антресоль), загальною площею 9630,6 кв.м., нежитлової будівлі (літ. 0/1-1), загальною площею 393,4 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Ч-1), загальною площею 372,1 кв.м., нежитлової будівлі (літ. П-1), загальною площею 238,9 кв.м., нежитлової будівлі (літ. К-1), загальною площею 228,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. (Ц-1), загальною площею 53,0 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Р-1), загальною площею 15,5 кв.м., нежитлової будівлі (літ. 3/1-1), загальною площею 382,7 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 436,4 кв.м., нежитлової будівлі (літ. У-1), загальною площею 36,0 кв.м., нежитловий приміщень № 7-10 в літ. «Л-1», загальною площею 59,2 кв.м., нежитлової будівлі (літ. В/2-1), загальною площею 110,6 кв.м., нежитлових приміщень № 1-6 в літ. «Ю-1», загальною площею 77,1 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Енгельса, 33 станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 та вул. Енгельса, 33/38, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» складає 2636654 грн. (два мільйони шістсот тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні).
(2). Ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. А-1), загальною площею 459,6 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 28,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 51-В станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 51-В, що належить ПХО «Олексіївський ринок», проведеної КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 14.06.2011 складає 103788 грн. (сто три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень).
(3). Ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. В-3), загальною площею 1866,9 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Г-1), загальною площею 160,5 кв.м., нежитлової будівлі (літ. 3-1), загальною площею 61,1 кв.м. нежитлової будівлі (літ. И-1), загальною площею 118,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 115, станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: М. Харків, вул. Полтавський шлях, 115, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» складає 848440 грн. (вісімсот сорок вісім тисяч чотириста сорок гривень).
(4). Ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. Б-1), загальною площею 444,3 кв.м., нежитлової будівлі (літ. В-1), загальною площею 54,6 кв.м., нежитлових приміщень (першого поверху № 22,23,24 в нежитловій будівлі (літ. А-2), загальною площею 24,9 кв.м., нежитлової будівлі (літ. С-1), загальною площею 45,4 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Ж-1), загальною площею 236,7 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Р-2), загальною площею 16,5 кв.м., нежитлової будівлі (літ. Е-1), загальною площею 41,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21 станом на день проведення незалежної оцінки вартості майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, що належить Харківській Облспоживспілці, проведеної КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» складає 611950 грн. (шістсот одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень).
(5-8). Встановити, відповідає чи ні вартість майна, що визначена у звітах про незалежну оцінку вартості майна, розташованого за вказаними вище адресами, проведеної КП «Харківське бюро технічної інвентаризації», ринковій вартості майна станом на день проведення даної оцінки не надається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на Позивача.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 11, 15, 16, 80, 84, 209, 210, 626, 628, 627, 657 Цивільного кодексу України, статтями 20, 55, 167, 174, 181, 189 Господарського кодексу України, Закону України «Про споживчу кооперацію», Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» справа про захист права власності організацій споживчої кооперації від 11 листопада 2004 року за справою N 1-30/2004 N 16-рп/2004, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 01.11.2012 р.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.