донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.10.2012р. справа № 38/351
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівПринцевської Н.М , Скакуна О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:Мацегорін А.О. за довір. № 104/10 від 26.12.2011р.
від відповідача:Осуховська С.М. за довір. № 1352 від Дебелий Є.С. за довір. № 1352 від 18.09.2012р., Колесніков Г.О. - директор за контрактом № 65 від 31.01.2001р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргукомунального підприємства "Тепломережа" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від07.08.2012р.
по справі№ 38/351 (Лейба М.О.)
за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
докомунального підприємства "Тепломережа" м. Донецьк
простягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 21 990 752,80грн., пені у сумі 1 706 677,98грн., інфляційних у сумі 438 796,51грн., 3% річних у сумі 413 947,80грн.
Господарський суд Донецької області (головуючий -Лейба М.О., судді -Демідова П.В., Уханьова О.О.) рішенням від 07.08.2012р. задовольнив позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" м. Київ (далі -ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") та стягнув з комунального підприємства «Тепломережа»м. Донецьк (далі -КП «Тепломережа») заборгованість за поставлений природний газ у сумі 21990752,80грн., пеню у сумі 1706677,98грн., інфляційні витрати у сумі 438796,51грн., 3% річних у сумі 413947,80грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 56460,00грн., з посиланням на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. по справі № 38/351 просить скасувати в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з КП «Тепломережа»8589,59грн. пені згідно контррозрахунку та висновку судово-економічної експертизи, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник вважає, що приймаючи рішення у спірній частині господарський суд не врахував майновий стан відповідача та безпідставно не зменшив розмір штрафних санкцій. Крім того, заявник посилається на те, що судом не враховано строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, який, на думку заявника, сплив. Також КП „Тепломережа" вважає, що позов подано неналежним позивачем.
Позивач рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. по справі № 38/351 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач наполягає на задоволенні скарги та надав клопотання про зменшення пені.
Позивач проти заяви відповідача про зменшення пені заперечує, про що зазначив у заяві №31/10-5994 від 10.10.2012р.
ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до КП „Тепломережа" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 21990752,80грн., пені у сумі 1706677,98грн., інфляційних витрат у сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня-серпня 2011р. поставив відповідачу природний газ на суму 22116940,80грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу, при цьому, вартість природного газу відповідач оплатив частково в сумі 126188,00грн. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 21990752,80грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні витрати, 3% річних та на підставі п. 7.3.1 договору нарахована пеня.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2012р. по справі призначена судово-економічна експертиза.
Задовольняючи позовні вимоги до КП „Тепломережа", суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду ґрунтується на матеріалах справи та фактичних обставинах.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Тепломережа" (Покупець) укладений договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2264 БО-7 (далі-договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а останній зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.
Згідно п. 1.2 договору Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 8000 тис.куб.м.
Додатком № 1 від 20.12.2010р. до договору № 06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р., визначений порядок приймання-передачі газу. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником (п. 2.2). Додаток № 1 від 20.12.2010р. є невід'ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Додатковими угодами № 1 від 28.01.2011р., № 2 від 04.04.2011р., № 3 від 11.07.2011р., № 4 від 30.08.2011р., № 5 від 03.10.2011р. сторони вносили зміни до договору №06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили ціну за 1000 кубічних метрів газу, яка становить 3023,50грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00грн., крім того, ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3368,97грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -4042,76грн.
Загальна вартість цього договору на дату його укладання з ПДВ становить 23663424,00грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу природний газ на загальну суму 22116940,80грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2011р. по серпень 2011р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Згідно із п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий природний газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п.4.3).
За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач вартість отриманого газу оплатив частково в сумі 126188,00грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 21990752,80грн.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 21990752,80грн., оскільки відповідачем не надано доказів щодо оплати цієї суми.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних в зазначених сумах.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в сумі 1706677,98грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного визначення розміру пені, судом першої інстанції призначена судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно висновку судово-економічної експертизи № 806/24-931/25 від 31.05.2012р. розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р. складає 8589,59грн.
Суд першої інстанції висновок експерта в цій частині не прийняв в якості належного та допустимого доказу, посилаючись на неправильне застосування експертом чинного законодавства та умов договору.
Розглянувши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру пені за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в сумі 1706677,98грн.
При цьому, колегія суддів вважає, що питання, які суд поставив на вирішення експерту є правовими, та входять до предмету позову і мають доводитись позивачем.
Відповідачем надане клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені. В обґрунтування зазначеного відповідач вказує на те, що КП «Тепломережа»є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та бюджетним установам. Дебіторська заборгованість підприємств за споживання теплової енергії перед КП «Тепломережа»станом на 01.09.2012р. складає 4169101,84грн., за даними відповідача бюджетна заборгованість в різниці тарифів на послуги теплопостачання становить 61535557,00грн. на 01.01.2012р. та 147031456,00грн. станом на 01.04.2012р. внаслідок чого підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.
Відповідачем надано докази щодо його намагання вирішити проблему компенсації державою різниці тарифів на теплову енергію центральними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
До клопотання додано розрахунок обсягу заборгованості за минули роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, баланс КП "Тепломережа" на 31.12.2011р., листування з Донецькою міською радою (лист № 01/9-4327 від 10.08.2011р.) та Міністерством фінансів України (лист № 355 від 11.08.2011р.), довідка КП "Тепломережа" № 1330 від 13.09.2012р., довідка КП "Тепломережа" № 1342 від 17.09.2012р. (а.с. 16-24 т. 2).
За приписом п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.
В даному випадку, на думку колегії суддів розмір пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов"язань та є неспіврозмірним з розміром суми основного боргу.
Апеляційним судом взято до уваги, що КП «Тепломережа»є дотаційним підприємством, наявність бюджетної заборгованості з компенсації різниці у тарифах з теплопостачання, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії.
Суд враховує часткову сплату відповідачем основного боргу, а також те, що знецінення заборгованості за природний газ компенсується стягненням з відповідача інфляційних витрат в сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн. та надмірно високий розмір пені (1706677,98грн.) порівняно з боргом (21990752,80грн.).
Врахуванням вищевикладеного і керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 70%, стягнувши з відповідача 512003,40грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/351 підлягає зміні в частині розміру суми пені, що підлягає стягненню.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Зокрема, апеляційним судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно припинення діяльності юридичної особи позивача та відсутності повноважень у особи, яка підписала позов, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 ЗУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Так, згідно наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.08.2012р. дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" м. Київ ЄДРПОУ 31301827 зареєстрована як юридична особа та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. З матеріалів справи вбачається, що позов від 07.12.2011р. підписано начальником юридичного департаменту ДК „Газ України" Лань О.Ю., який діяв на підставі довіреності №162/10 від 23.12.2010р. строк дії якої до 31.12.2011р.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, з якими Закон пов'язує припинення представництва за довіреністю начальника юридичного департаменту ДК „Газ України" Лань О.Ю., тому відповідні доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, твердження відповідача про те, що при прийнятті рішення судом не були враховані положення ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності в частині нарахування пені, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на умовах договору, зокрема п. 9.3., згідно з яким строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КП "Тепломережа" підлягає частковому задоволенню.
Оскільки розмір пені зменшений судом, а позовні вимоги в цілому є обґрунтованими, тому судові витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Тепломережа" м. Донецьк задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/351 змінити в частині стягнення пені.
Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/351 в наступній редакції:
"Стягнути з комунального підприємства „Тепломережа" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденко,1, ЄДРПОУ 31301827) пеню у сумі 512003,40грн., інфляційні витрати у сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн. "
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ відповідно до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: Н.М. Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. г/с Дон. обл.