"29" жовтня 2012 р. Справа № 5017/2424/2012
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 116 871,03 грн.
та
За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів"
про визнання недійсним пунктів договору та стягнення 10 921,86 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Сеньків А.І. -керівник;
від відповідача: ОСОБА_3 -за довіреністю №715 від 01.10.2012р;
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача 116 871,03 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.07.2010р. між сторонами був укладений договір оренди, відповідно до якого відповідач отримав у строкове платне користування приміщення MS 203 площею 318,4 кв.м по АДРЕСА_2
За умовами договору оренди, серед іншого орендар зобов'язувався оплатити позивачу вартість виконаних для відповідача додаткових робіт згідно з п. 13.3 договору оренди.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору оренди позивач виконав на користь відповідача ряд додаткових робіт, які були прийняті відповідачем, про що свідчать підписи та відтиски печатки останнього на актах приймання-здачі виконаних робіт.
Однак, відповідач розрахувався за виконані роботи частково, оплативши тільки роботи по акту здачі-приймання робіт (послуг) №2019/S/10 від 30.09.2010р. на суму 10921,86 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 116 871,03 грн.
30.09.2011р. між сторонами було укладено Договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення. Однак, відповідно до умов зазначеного договору всі грошові зобов'язання відповідача залишились чинними.
Факт наявності заборгованості також було визнано відповідачем у акті звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2010 р. - квітень 2011р.
11.07.2012р. позивачем було надіслано вимогу про оплату, яка була залишена ФОП ОСОБА_1 без розгляду та відповіді, що і зумовило звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 116 871,03 грн.
Ухвалою суду від 20.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2424/2012 із призначенням її до розгляду.
17.10.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (т.2 а.с.2-8), в якій просить суд визнати недійсними п.п.5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору оренди від 30.07.2010р., укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів", стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріуспроект Львів" 10921,86 грн., отримані без достатньої правової підстави, а також покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати.
В обґрунтування вимог зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 посилається на наступне.
Пунктом 5.9. Договору сторони погодили, що Орендодавець матиме право перевірити, в тому числі за посередництвом уповноваженої на це особи, документацію, що підтверджує правдивість здійсненого підрахунку вартості продажу, представленого Орендарем. На вимогу Орендодавця Орендар зобов'язаний представити Орендодавцю результати перевірки реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджують обороти у Приміщенні за звітний розрахунковий період, здійсненої незалежним аудитором (аудиторською фірмою). Орендодавець зобов'язаний попередити Орендаря не менш ніж за три дні про планову перевірку документів.
На думку ФОП ОСОБА_1 зазначений пункт Договору суперечить нормам чинного податкового законодавства України, оскільки орендодавець не мас права на здійснення перевірки господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, в тому числі на перевірку документації Орендаря, що підтверджує правдивість здійсненого підрахунку вартості продажу товарів Орендаря, перевірки реєстраторів розрахункових операцій орендаря, що підтверджують обороти у Приміщенні за звітний розрахунковий період, оскільки такі повноваження має виключно Державна податкова служба України у відповідному регіоні, де здійснюється діяльність відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу».
Відповідно до п.5.11. Договору Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю Орендну плату на час адаптації приміщення, визначену в Додатку № 1 пункт J, яка становить оплату за використання Приміщення за період від дня передачі Приміщення до дня відкриття Приміщення Орендаря, а також становить оплату з приводу наданих Орендодавцем на користь Орендаря послуг технічного пілотування та послуг, якими Орендар користується під час здійснення робіт з пристосування Приміщення, а, зокрема, витрати на: а) електроенергію, б) прибирання Спільних частин, в) користування водою, г)охорону, д) вивіз сміття. А також заздалегідь визначену оплату, яка покриває видатки на промоцію та рекламу Торгового центру.
Як зазначає ФОП ОСОБА_1, законодавство України не дає визначення поняття «послуги технічного пілотування»і у переліку видів діяльності Орендодавця таких послуг немає. Тому ФОП ОСОБА_1 вважає, що достатніх правових підстав для стягнення плати за послуги технічного пілотування ТОВ „Сіріуспроект Львів" не має.
Відповідно до п. 13.3. Договору Орендар зобов'язаний оплатити всі додаткові роботи, визначені у Технічній документації та замовлені відповідно до положень, що містяться в ній.
Відповідно до п. 17.13. Договору невід'ємну частину Договору оренди становитимуть наступні додатки, зокрема, Додаток№4: Технічна документація для Орендарів.
Відповідно до п.17.14 сторони заявляють, що зі змістом вищевказаних додатків вони ознайомились перед підписанням Договору і на їх включення до змісту Договору висловлюють згоду.
Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом, відповідно до пп.13.3 Договору вона зобов'язалась оплатити додаткові роботи, а не організацію додаткових робіт, як вказано у виставлених Відповідачем рахунках.
Як стверджує ФОП ОСОБА_1 також у наданих письмових поясненнях (т.2 а.с.78-84), вона не отримувала від ТОВ „Сіріуспроект Львів" додаток № 4.
ФОП ОСОБА_1 також зазначає, що між нею та ТОВ „Сіріуспроект Львів" не було укладено договору доручення, а сторони не домовились про доручення позивачем за зустрічним позовом відповідачу виконувати оплачувані роботи (надавати послуги) з організації додаткових робіт. ФОП ОСОБА_1 зазначає, що в Договорі сторони погодили лише оплату згідно пп.13.3 п. 13 Договору всіх додаткових робіт.
Позивач за зустрічним позовом припускає, що Відповідач не має відповідної ліцензії Міністерства надзвичайних ситуацій України, необхідної для здійснення такого виду господарської діяльності як діяльність з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення згідно п.28 ч.і ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а тому не є виконавцем протипожежних робіт та не надає дані послуги, тому не може виставляти відповідні рахунки на сплату за надані послуги, виконані роботи.
Також ФОП ОСОБА_1 вказує, що придбане відповідачем та встановлене за рахунок ФОП ОСОБА_1 протипожежне обладнання на даху орендованого приміщення після розірвання Договору не передавалось позивачу, а залишилось у власності Відповідача.
Приймаючи до уваги, що згідно пп.13.3 Договору ФОП ОСОБА_1 оплатила додаткові роботи з установки протипожежного обладнання в ТРК «Кінг Кросс Леополіс»на підставі виставленого Рахунку №2019/8/10 від 30.09.2010 року на суму 10921,86 (десять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 86 копійок) гривня, копія якого є у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 08.11.2010 року на суму 10921,86 грн., позивач за зустрічним позовом, посилаючись на те, що вказаний пункт договору (п.13.3) є недійсним, просить стягнути на його користь вказану суму як безпідставно отриману відповідачем - ТОВ „Сіріуспроект Львів".
Ухвалою суду від 19.10.2012р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
У судовому засіданні 31.10.2012р. представник ТОВ „Сіріуспроект Львів" просив суд задовольнити первісний позов, а у зустрічному відмовити, з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов (т.2 а.с.19-22), вважаючи, що ФОП ОСОБА_1 не доведено наявність підстав, що зумовлюють недійсність правочину.
Представник ФОП ОСОБА_1 у судовому засіданні 31.10.2012р. підтримав зустрічний позов, а у первісному просив суд відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд зазначає наступне:
Приймаючи до уваги, що вимоги первісного позову ґрунтуються на невиконанні відповідачем п.13.3 договору, недійсність якого, у свою чергу, є предметом судового розгляду по зустрічному позову, суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку вимогам зустрічного позову.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб та громадян-підприємців.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ „Сіріуспроект Львів" та ФОП ОСОБА_1 30.07.2010р. було укладено Договір оренди, відповідно до п.п.2.1 якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування частину Торгової галереї, що надалі називатиметься „Приміщенням", номер та орієнтована площа якого визначена у Додатку №1.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд, враховуючи вищезазначене, вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).
В силу приписів ч.ч.1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як вбачається з договору оренди від 30.07.2010р. сторонами за угодою було досягнуто всіх істотних умов, визначених приписами ст. 284 Господарського кодексу України.
Звертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що правовідносини між сторонами виникли саме на підставі договору оренди від 30.07.2010р., який виконувався учасниками зазначеної угоди.
Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази виконання сторонами спірних пунктів договору, зокрема п.13.3, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) (т.1 а.с.64-69).
Більш того, статтею 3 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.
Частиною 3 статті 6 цього Кодексу також передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та те, що матеріали справи не містять жодних претензій ФОП ОСОБА_1 щодо протиріччя спірних пунктів нормам чинного законодавства, також відсутні претензії щодо неотримання ФОП ОСОБА_1 Додатку №4 на момент підписання спірного договору та подальше його виконання сторонами підтверджує правильне розуміння позивачем за зустрічним позовом природи цього правочину, а також прав і обов'язків сторін.
При вирішенні спору про визнання угоди недійсною, предметом доведення є наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків. Таким чином, господарський суд повинен встановити відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так позивачем, в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України, не доведено наявності жодної з обставин, передбачених ст.203 ЦК України, що свідчили б про недійсність п.п.5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору.
Отже, за викладених обставин, позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві ФОП ОСОБА_1, щодо визнання недійсними п.п.5.9, 5.11, 13.3, 17.13, 17.14 договору є недоведеними, необґрунтованими, тому задоволенню судом не підлягають.
Щодо вимог первісної позовної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до п.13.3 договору Орендар зобов'язаний оплатити всі додаткові роботи, визначені у Технічній документації та замовлені відповідно до положень, що містяться в ній.
Крім того в п.2.2.15, 4.6.3 Технічних та архітектурних умов магазинів з середньою площею (додаток №4 до договору (т.1 а.с.37-57); зазначено, що орендодавець не забезпечує в магазинах з середньою площею системи димовиділення. Магазин з середньою торговою поверхнею, розташовані на поверсі будуть мати доступ до власних протипожежних клапанів, які розміщуються на даху. Протипожежні клапани будуть виконані підприємством Орендодавця за рахунок Орендаря.
Як вже було встановлено судом, на виконання вимог Договору ТОВ „Сіріуспроект Львів" були виконані роботи з встановлення димових клапанів на даху на загальну суму 127792,89 грн. про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі - прийняття робіт (послуг) (т.1 а.с.64-69) які були підписані сторонами та скріплені їх печатками, що також не заперечується і відповідачем у зустрічній позовній заяві. Посилання відповідача на те, що вказані акти не підписані генеральним директором, у зв'язку з чим не можуть бути належними доказами у справі, судом до уваги не приймаються як необґрунтовані нормами чинного законодавства. Так, зазначені акти, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні 12.09.20012р., містять підпис представника Виконавця та скріплені печатками юридичної особи.
За виконані роботи ТОВ „Сіріуспроект Львів" було виставлено ФОП ОСОБА_1 рахунки-фактури (т.1, а.с.70-75), які відповідач сплатив частково у розмірі 10 921,86 грн. Таким чином, загальний розмір невиконаних грошових зобов'язань відповідача на дату подачі позову складав 116 871,03 грн.
30.09.2011р. між сторонами було укладено Договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого сторони домовились: укладений ними 30.07.2010 р. договір оренди вважати розірваним з 30.09.2011р. за взаємною згодою, однак умови договору оренди, які регулюють відносин сторін по припиненню договору оренди та по виконанню зобов'язань орендаря продовжують діяти до моменту їх повного виконання (п.1 Договору).
В п.2 Договору про розірвання договору оренди нежитлового приміщення зазначено, що ініціатором розірвання договору оренди є орендар. Ініціатива орендаря щодо розірвання договору оренди не обумовлена будь-якими порушеннями умов договору оренди з боку орендодавця.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 11.07.2012р. позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 116 871,03 грн. (т.1 а.с.78). Вказана вимога була отримана ФОП ОСОБА_1 19.07.2012р., що також вбачається з листа останньої від 10.08.2012р. (т.2 а.с.86).
Приймаючи до уваги, що з урахуванням приписів ст.530 ЦК України, датою початку прострочення грошового зобов'язання є 27.07.2012р., а доказів сплати заборгованості по пред'явленій вимозі відповідач не надав, вимога про стягнення з відповідача 116 871,03 грн. підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити, а первісний позов слід задовольнити повністю із покладенням судових витрат на ФОП ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів"(81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30, ідентифікаційний код 33753565) суму заборгованості у розмірі 116 871 /сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна/ грн. 03 коп., 2 337 /дві тисячі триста тридцять сім/ грн. 43 коп. судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.11.2012р.
Суддя Щавинська Ю.М.