"02" листопада 2012 р.Справа № 5017/2839/2012
За позовом: Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс"
про визнання неукладеними договорів
Суддя Горячук Н.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: за дов. Федорчук Р.В.
В засіданні суду по 02.11.2012р. була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Суть спору: Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс" про визнання неукладеним договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) на суму 145000,00грн. від 24.12.2010р. та визнання неукладеним договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) на суму 20000,00грн. від 27.12.2011р.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне:
24.12.2010р. ТОВ "Південспецсервіс" в особі директора Рейкова О.Л, що діє на підставі статуту та Філія "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" в особі Горобця В.Я., що діє на підставі довіреності уклали договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) на суму 145000,00грн.
27.12.2011р. ТОВ "Південспецсервіс" в особі директора Рейкова О.Л, що діє на підставі статуту та Філія "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" в особі Горобця В.Я., що діє на підставі довіреності уклали договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) на суму 20000,00грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Отже, за своєю природною суттю це договір позики - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).
Згідно ст. 1046 ЦКУ, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договорів поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики), Кредитор зобов'язаний надати позику у 3-денний термін з дати підписання договору, позика надається у готівковому порядку шляхом внеску необхідних коштів до каси позичальника у повному обсязі.
Належним та допустимим доказом внесення відповідних готівкових коштів до каси Позивача є засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордеру) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником, згідно п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ№637 від 15.12.04р..
Відсутність належних та допустимих доказів передачі Відповідачем грошей у касу філії на виконання зазначених у договорів є підставою для визнання договорів неукладеними.
Позивач зазначає, що Горобець В.Я. не мав повноважень на укладання договорів, оскільки Філія "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" є структурним підрозділом Концерну „Військторгсервіс" без права юридичної особи та не має цивільної правосуб'єктності, необхідної для укладання договорів, згідно п. 2 ст. 203 ЦКУ.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до п.п. 4.1. Договору від 24.12.2010р. відповідач надав, а позивач отримав: 27.12.2010р. за платіжним дорученням №269 - 40000грн. 28.01.2011р. за платіжними дорученням №12- 20000грн., №13 - 12000 грн.; 01.03.2011 р. за платіжним дорученням №36 - 40000грн.; 29.03.2011р. за платіжним дорученням №59 - 13000грн.; 30.03.2011р. за платіжним дорученням №60 - 20000грн., 29.12.2011р. за платіжним дорученням №265 - 20000грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Південспецсервіс" та філією „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" станом на 07.06.2012р. Також, відповідач зазначає, що згідно Положення про філію „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" затвердженого генеральним директором Концерну „Військторгсервіс" 17.12.2009р., філія має право самостійно, від імені засновника здійснювати господарські операції, укладати з юридичними і фізичними особами цивільно-правові господарські договори в межах повноважень визначених Положенням та довіреністю керівника Філії наданої засновником, на підставі чого довіреностями №990 від 19.08.2008р. та № 76 від 23.12.2011р., що надавались генеральним директором Концерну „Військторгсервіс" Пукіром П.Н. начальникові філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" Горобець В.Я. останній наділявся повноваженнями на укладання від імені Концерну „Військторгсервіс" усіх господарських договорів, цивільно-правових договорів з юридичними та фізичними особами щодо здійснення господарської діяльності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 20 ГК України - кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вимоги позивача про визнання договорів неукладеними, не віднесено чинним законодавством до способів захисту прав та інтересів.
В частині 6 пункту 8 Постанови Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", також, зазначено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 07.11.2012р.
Суддя Горячук Н.О.