04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
02.10.2012 № 5011-33/5111-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Анісімової М.О.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Гусарівський С.А. - дов. № 149 від 07.04.2010 р.;
перевіривши матеріали
апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 26.06.2012 року
у справі № 5011-33/5111-2012 (суддя - Мудрий С.М.)
за позовом Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»
до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»
про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від
17.08.2007 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року по справі № 5011-33/5111-2012 Дочірньому підприємству «Гарантія - Маркет» відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Дочірнє підприємство «Гарантія - Маркет» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року по справі № 5011-33/5111-2012 скасувати та прийняти постанову, якою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року по справі № 5011-33/5111-2012 за позовом Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року та прийняти нове рішення, яким визнати недійним Кредитний договір № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року укладений між Дочірнім Підприємством «Гарантія-Маркет» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Гарантія - Маркет» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року, в зв'язку з відпусткою суддів Лобаня О.І., Федорчука Р.В. змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 20.09.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Шипко В.В., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року розгляд справи відкладено на 02.10.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в поясненнях, наданих у судових засіданнях, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, ухвали про відкладення розгляду спору від 04.09.2012 року та від 20.09.2012 року надсилались сторонам за адресами вказаними в апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17.08.2007 року між Дочірнім підприємством «Гарантія-Маркет» (далі - позивач, позичальник, ДП «Гарантія-Маркет») та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») (далі - відповідач, кредитор, банк, ПАТ «Кредитпромбанк») укладено кредитний договір № 49.8.2/37/2007-КЛТ (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.1 Кредитного договору, встановлено процедуру та умови надання банком (відповідачем) у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику (позивачу), та, що банк (відповідач) надає позивачу кредити (транші) в національній валюті України або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у долари США та національну валюту України в межах загальної суми, еквівалентної 3 000 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення кожної додаткової угоди до кредитного договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення позивачем отриманих кредитів, нарахування і сплата процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні відповідачем кредитів.
До Кредитного договору між сторонами укладалися додаткові угоди, а саме:
додаткова угода № 1 від 04.09.2007 року, додаткова угода № 2 від 04.10.2007 року,
додаткова угода № 3 від 08.10.2007 року, додаткова угода № 4 від 29.10.2007 року,
додаткова угоду № 5 від 14.05.2008 року, додаткова угода № 6 від 26.11.2008 року,
додаткова угода № 7 від 13.05.2008 року, додаткова угода № 8 від 17.09.2009 року,
додаткова угода № 9 від 09.11.2009 року; додаткову угоду № 10 від 08.04.2010 року, додаткова угода № 11 від 14.06.2010 року, додаткова угода № 12 від 30.06.2010 року, додаткова угода № 13 від 06.09.2010 року, додаткова угода № 14 від 08.11.2010 року, додаткова угода № 15 від 22.11.2010 року, додаткова угода № 16 від 29.11.2010 року, додаткова угода № 17 від 10.02.2011 року, додаткова угода № 18 від 31.03.2011 року, додаткову угоду № 19 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 20 до 31.03.2011 року, додаткова угода № 21 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 22 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 23 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 24 від 12.05.2011 року, додаткова угода № 25 від 01.07.2011 року, додаткова угода № 26 від 01.09.2011 року, додаткова угода № 27 від 13.09.2011 року, додаткова угода № 28 від 30.11.2011 року.
Позивач, як на підставу своїх вимог, про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року, посилається на те, що Кредитний договір суперечить п. 3.2. статуту Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Фуршет» від 18.11.2002 року (протокол № 2) (далі - Статут), не був погоджений засновником позивача, оскільки укладений на суму, що перевищує розмір статутного капіталу позивача. Також позивач посилається на відсутність погодження розміру процентної ставки в Кредитному договорі.
Щодо посилань на відсутність погодження сторонами розміру процентної ставки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, зобов'язання відповідача щодо надання кредитів та зобов'язання позивача щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та обов'язки сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього Договору, в сумах, зазначених у таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої в п. 1.1 Кредитного договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку встановленого п. 3.4.4 кредитного договору (не пізніше 16.08.2012 року).
Пунктом 2.6 Кредитного договору встановлено, що процентні ставки та валюта кредитування встановлюється у додаткових угодах за кожним кредитом.
Таким чином, посилання позивача на відсутність погодження процентної ставки є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи.
Щодо посилання на відсутність повноважень у представника позивача, відсутність погодження із засновником при укладенні Кредитного договору колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що акціонерне товариство діє на підставі статуту.
Згідно п. 2.4 Статуту Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет», для забезпечення діяльності підприємства, за рахунок внеску засновника створено статутний фонд у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 Статуту Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет», у підприємстві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який діє від імені підприємства без доручення в межах, встановлених статутом та рішеннями засновника.
Директор має право підпису будь-яких документів, стосовно діяльності підприємства, по взаємовідносинах з банківськими установами, державними органами, а також інших документів, необхідних для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства без окремого доручення (довіреності).
Директор має право без попереднього погодження з засновником укладати контракти з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний фонд підприємства.
Предметом Кредитного договору є грошова сума, що перевищує 10 000 грн., а тому позивач вважає, що директор Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» - Сокор О.В. мав право укладати спірний договір лише за умови отримання відповідного погодження засновника.
Позивач зазначає, що засновником не надано директору Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» Сокору О.В. погодження на укладення спірного кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року.
Колегія суддів не може погодитись з твердженням позивача з огляду на наступне.
У пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02 5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського процесуального кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони, відповідно до ст. 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Колегія встановила, що кредитний договір № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року від імені позивача підписаний директором - Сокорем О.В.
Відповідно до протоколу № 31 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Фуршет» від 28.09.2005 року, Сокора Олександра Віталійовича призначено на посаду директора ДП «Сеть-Маркет» та ДП «Гарантія-Маркет». Відповідно до наказу № 157 к від 07.10.2005 року, Сокора О.В. приступив до виконання обов'язків директора ДП «Гарантія-Маркет» за сумісництвом 07.10.2005 року.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, встановлено що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи вбачається, що протоколом № 01250707 позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Фуршет» від 25.07.2007 року, членами Наглядової ради ЗАТ «Фуршет» вирішено надати право підпису кредитного договору та інших документів, необхідних для оформлення кредиту у ПАТ «Кредитпромбанк», директору ДП «Гарантія-Маркет» Сокору О.В., з правом делегування повноважень щодо підписання кредитного договору і інших документів фінансовому директору ДП «Гарантія-Маркет» Кулаженко О.В.
Крім того, у відповідності до протоколів позачергових засідань наглядової ради Закритого акціонерного товариства «Фуршет» № 01200809 від 20.08.2009 року, № 01240909 від 24.09.2009 року, № 01281010 від 28.10.2010 року, № 01181110 від 18.11.2010 року, № 01010911 від 01.09.2011 року, № 011811111 від 18.11.2011 року, № 01250211 від 25.02.2011 року членами Наглядової ради ЗАТ «Фуршет» вирішувались питання про укладання додаткових угод до кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року.
Крім того, факт подальшого схвалення укладеного Кредитного договору підтверджується діями позивача по сплаті відсотків за отриманим кредитом, згідно оспорюваного кредитного договору (а.с. 104-135).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17.08.2007 року укладеного між ДП «Гарантія-Маркет» та ПАТ «Кредитпромбанк» недійсним.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року по справі № 5011 33/5111-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року по справі № 5011 33/5111-2012 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011 33/5111-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Ткаченко Б.О.
Судді Сотніков С.В.
Пантелієнко В.О.